Загиблим на лінії вогню у війні мирного часу присвячується… (вечір-спогад на честь Героїв Небесної Сотні) (фото)
20 лютого 2018 року в ЗЗСО № 223 (вул. Жолудєва, 6-г) відбувся 
вечір-спогад «Хто вмирає в боротьбі, в серцях живе повіки!». Захід був присвячений вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні й безпосередньо учневі цієї школи Герою України Дмитру Максимову, що загинув на Майдані під час Революції Гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
В актовій залі зібралися учні, вчителі, представники батьківської громади, районної влади, а також почесні гості – учасники АТО.
Під звуки гімну України захід з нагоди вшанування подвигу українських патріотів оголошується відкритим.
Дмитрові, кавалеру ордена «Золота Зірка» - Герою Небесної Сотні, спортсмену-дефлімпійцю, кавалерові ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, майстрові спорту України, було присвячено чимало теплих слів. Як багато він встиг за своє коротке життя! Як хотів та поспішав жити! Усім своїм гарячим юнацьким серцем Дмитро Максимов любив свою Україну. Він був надією національної збірної спортивної команди України. Майстер спорту України, срібний (у командному заліку) призер та бронзовий (в особистому заліку) призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії 2013 року. Бронзовий призер Чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих, що проходив у Венесуелі у вересні 2012 року. У 2013 році Дмитро був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня – за досягнення високих спортивний результатів на ХХІІ літніх Дефлімпійських іграх у м. Софії, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України. Його життя - приклад не тільки молодшому поколінню, а й людям набагато старшим за нього. Важко говорити про молоду людину в розквіті сил, з масою планів та ідей, життя якої обірвалося. Але усвідомлення того, що такі як Дмитро Максимов – вірні сини України - віддали своє життя не дарма, надає віри у світле майбутнє українського народу. Подвиг Героїв Небесної Сотні увійшов в історію нової України.
Ведучий нагадав давно відомий усім вислів «Героями не народжуються – героями стають». Та він набуває нового, сучасного змісту в умовах становлення нової держави, відстоювання свободи та незалежності України. Коротке життя Дмитра Максимова підтвердило, що місце для подвигу є завжди. Навіть у повсякденному житті, як от у Дмитра у його значних спортивних досягненнях при наявних вадах слуху, під час мирних громадянських актів, що завершилися у 2014 році кривавою бійнею. Треба лише аби серце не було байдужим, аби горіло любов’ю, самовідданістю та вірою у світле майбутнє. І наш з вами обов’язок – завжди пам’ятати про героїзм та мужність Героїв Небесної Сотні.
На знак незгасної пам’яті й безмежної шани делегація учнів школи № 223 поклала квіти до меморіальної дошки, установленої на честь Героя Небесної Сотні Дмитра Максимова, що навчався у цій школі.
Організатори такого зворушливого, душевного заходу, який відбувся у День Героїв Небесної Сотні, доклали чимало зусиль для того, щоб достукатися до серця кожного з присутніх. Увесь вечір лунали вірші, присвячені подвигу героїв Майдану, в актовій залі школи, де проходив захід , було розгорнуто тематичний банер, демонструвалися кадри відеохроніки подій на Майдані, фото зі спортивних змагань, у яких брав участь Дмитро й отримував свої перші перемоги.
Проходять роки – та невимовний біль за загиблими не вщухає. А разом з ним розгорається немовби полум’я безмежна гордість за тих хлопців, що вчора жили поруч, ходили в одну з нами школу, вчилися чи працювали пліч-о-пліч, були звичайними знайомими чи друзями, а сталася біда - встали на захист свободи, гідності, справедливості й поклали за це свої молоді життя. Треба пам’ятати, що життя сучасників – це продовження життя тих, хто переступив поріг вічності, віддавши своє життя в ім’я свободи і незалежності українського народу й української держави.