Допоки зберігається в пам’яті подвиг ліквідаторів Чорнобильської катастрофи – у серці не вщухає біль за загиблими героями (фото)

Понад 30 років тому жителі мальовничого містечка Прип’ять, що розташоване на берегах однойменної річки, вимушено кинули свої затишні домівки у зв’язку з найбільшою техногенною катастрофою – аварією на Чорнобильській атомній станції. Це було невелике затишне місто з давньою історією, більшість мешканців якого працювала на смертоносній станції. Вона об’єднувала всіх: давала роботу, житло, формувала бюджет міста, - а звідси й розвиток усієї міської інфраструктури: садочків, шкіл, закладів охорони здоров’я, побутового обслуговування тощо. І ось в один момент ця ж станція–годівниця перетворює рідне місто в жах, у пекло, в якому згорає все: життя людей – тих, хто жив поруч, і ненароджених, згоряють гнізда-домівки, які обживались, облаштовувалися десятиліттями, а то й протягом цілого життя, вмить зникає історія – міста, закладів і установ, цілих родин, врешті-решт, у палаючому гирлі четвертого енергоблоку ЧАЕС у попіл знищується майбутнє десятків тисяч прип’ятчан. Страх перед невідомими ще наслідками трагедії, розгубленість через незрозумілу реакцію тодішньої влади, у перші хвилини паніка й бажання за будь-яку ціну захистити найближчих, але ніколи – безнадійність та бездіяльність.

Жителів Прип’яті організовано евакуюють з міста. Вся країна, тодішній СРСР, увесь світ став на допомогу постраждалим від аварії на ЧАЕС. А прип’ятчани, переживши перший шок, згуртовуються навколо спільного горя, схожих втрат, єдиного на всіх болю. Люди, що стали однією сім’єю, переживши втрати, біду, розпач, виявляли бажання бути переселеними компактно, щоб і надалі підтримувати одне одного, щоб згадувати минуле спокійне, щасливе життя й не дати забути наслідки моторошної трагедії 26 квітня 1986 року.

Так у Києві, на Микільській Борщагівці, оселилися колишні прип’ятчани. Ні, не колишні – вони й сьогодні гордо називають себе цим йменням. Напередодні трагічної дати – річниці сумнозвісного вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС – традиційно з 1987 року переселенці з міста атомників розпочинають поминальні заходи біля пам'ятного знака, що на вулиці Якуба Коласа, 29, установленого з нагоди 16-ої річниці Чорнобильської катастрофи  на честь переселенців  із міста Прип'ять.  Відкриття пам’ятного знака ініціювали ГО «Союз Чорнобиль України» та ГО «Діти Чорнобиля» Святошинського району міста Києва.

Нині більше 600 родин колишніх працівників станції, педагогів, медиків, вчителів та людей інших спеціальностей, що проживають у будинках на вулиці Якуба Коласа, 29 та Героїв Космосу, 11, 13 і 15, створили ОСН «Квартальний комітет «Прип’ятчани» і по змозі вирішують питання свого проживання у новому, відродженому житті в Києві, не забуваючи минулого, історії, що безжально перевернула їхні долі. Та життя продовжується, воно триває доти, доки живе в нас пам’ять. Саме тому щороку 25 квітня усі прип’ятчани збираються разом «на том же месте, в тот же час».

Цього року традиційно тут зібрались прип’ятські родини, поважні гості: представники Святошинської адміністрації на чолі з першим заступником голови Святошинської РДА Сергієм Пилипчуком, депутати Київради, помічники народного депутата України Олександра Третьякова, представники чорнобильських громадських організацій району - ліквідатори аварії на ЧАЕС, громада району. До пам’ятного знака під звуки тематичної мелодії було урочисто покладено квіти в знак глибокої шани та вічної вдячної пам’яті про загиблих під час Чорнобильської трагедії.

На завершення траурної хвилини мовчання була відправлена заупокійна літія по загиблим та померлим ліквідаторам аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яку провів владика Іоан Швець, настоятель храму Різдва Святої Богородиці, єпископ УПЦ КП у співслужінні з протоієреєм Олександром Швецем та численними представниками релігійної громади.