Педагогічні працівники ЦСПК «Щасливе дитинство» до 310-ї річниці Батуринської трагедії відвідали гетьманську столицю – місто Батурин (фото)
7 листопада педагогічні працівники Централізованої системи підліткових клубів «Щасливе дитинство» відвідали Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»: цитадель Батуринської фортеці, замкову дерев’яну церкву Воскресіння Господнього - усипальницю героїв Батуринської оборони, пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року, палацово-парковий ансамбль К. Розумовського - єдине творіння видатного англійського архітектора Чарльза Камерона в Україні, будинок генерального судді В. Кочубея та Кочубеївський парк. Заповідник є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом і знаходиться у місті Батурин.
На рубежі XVII — XVIII століть між Швецією і Росією спалахнула війна за володіння Балтійським узбережжям. Йшов восьмий рік Великої Північної війни. Молодий король Швеції та чудовий полководець Карл ХІІ отримував перемогу за перемогою над московськими військами. Старий та мудрий гетьман Іван Мазепа, розуміючи політику Петра І та московського царату загалом, побачив, що козацька автономія утискається. А бажання царя зробити з козаків регулярну лінійну армію означало кінець козацтву, а отже, і державності загалом. Гетьман розумів: союз із Карлом ХІІ – це реальний шанс вирватися з «братських обіймів» Москви й отримати суверенітет під протекторатом шведського короля. Іван Мазепа вирішив скористатися слушним моментом і звільнити Україну від московського гноблення. Вирушивши на з'єднання зі шведами, гетьман залишив для оборони Батурина близько 8 тисяч вояків на чолі з полковником Дмитром Чечелем. Петро І наказав головнокомандувачу російських військ в Україні Меншикову зрівняти Батурин із землею. Однак взяти штурмом гетьманську столицю війська Меншикова не змогли. Батурин, добре укріплена фортеця з належним запасом провізії і боєприпасів, міг витримати і багатомісячну облогу. Знайшовся зрадник - сотник Іван Ніс, який вказав осадникам на потаємні ходи, що вели в місто під мурами. Через них і вдерлися московські війська всередину міста. Різанина тривала два дні… Завдяки одному єдиному зраднику московити знищили столицю Гетьманщини, жорстоко вбивши всіх: тисячі козаків, жінок, дітей, навіть немовлят…Як набагато пізніше зазначив Симон Петлюра: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Гетьман зі шведським військом прийшов на допомогу Батурину запізно - 7 листопада1708 року, і побачив наслідки московського погрому його квітучої столиці, котрою захоплювалися навіть вишукані європейці, і яка за красою та величчю не поступалась самому Києву. Це видовище вразило його в саме серце: повне безлюддя, руїни і гори трупів.
Знищення Батурина стало лише початком кривавих злочинів московитів. Така ж участь спіткала й інші українські села, що траплялися Меншикову дорогою. Нелюдська жорстокість, з якою московські війська вирізали мешканців, пограбування та спалення столиці гетьмана Мазепи лише за бажання бути вільними від московського царя, шокували всю Європу. Західна преса миттєво відреагувала на звірства московитів, газети вийшли зі страшними заголовками і моторошними статтями, що описували події в Україні: «Страшна різанина»,«Жінки і діти на вістрях шабель»,«...страшний цар, жадібний до крові в Україні», «Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів», «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».
Сьогодні, як і століття тому, Москва продовжує демонструвати агресію та жорстокість. Незабутні враження, спогади про тисячі невинно обірваних життів, зраду Носа та героїчну оборону цитаделі Батуринської фортеці назавжди залишаться в пам’яті екскурсантів.
Джерело: ЦСПК «Щасливе дитинство».