Життя сироти. Чудово коли поруч надійні щирі люди…

Робота з сім’ями, де виховуються діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, потребує особливої уваги та турботи,  має свою специфіку і повинна враховувати потреби та проблеми, з якими стикаються опікуни та піклувальники, а також їх вік та спроможність створити  умови для повноцінного розвитку дитини.

Під час соціального інспектування фахівці Святошинського районного  центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді познайомились з Юрком – п’ятнадцятирічним сиротою, який після недавньої смерті матері, проживав разом з бабусею.

Під час зустрічі з родиною було з’ясовано, що бабуся, після перенесення інсульту, не встає з ліжка, не розмовляє і сама потребує допомоги. Юрій приховував від фахівців цей факт, побоювався бути відправленим до дитячого будинку.

Фахівці Центру зустрілись зі спеціалістами служби у справах дітей для вирішення подальшої долі сироти. Було зрозуміло, що розлучити бабусю з онуком неможливо, тому що вони потребують один одного.  Та як дитина  зможе  справитись з  такою ситуацією? Щоб доглядати за  хворою  потрібно багато часу, навички по догляду, терпіння. Не кожному  дорослому це під силу.

Але хлопець був готовий до всього, аби не розлучатись зі своєю рідною бабусею. Та він не залишився сам на сам зі своєю проблемою. На допомогу Юркові прийшли небайдужі дорослі. Турботу про родину взяли на себе хрещені хлопця. Не залишилась  також осторонь ні школа, ні служба у справах дітей, ні Центр соціальних служб.

Родина була взята під соціальний супровід. В рамках супроводу відбувались багаторазові візити фахівців в  сім’ю.  Була надана допомога в оформленні документів на отримання субсидії, пільгових виплат, з Юрієм  проводились консультації  щодо  освоєння  соціальних навичок , навичок  ведення господарства.

З часом стан бабусі стабілізувався, Юрій навчався в школі, допомагав хрещеним по догляду за бабусею. Та випробування хлопця на цьому не закінчились.  Через рік, в день смерті матері, помирає бабуся. Родичів у хлопця не залишилось, тому знову постає питання щодо його взяття під опіку. Його хрещені навіть не допускали думки про влаштування хлопця до інтернатного закладу. Тому, коли закінчилась процедура оформлення опіки, Юрій почав жити в новій родині. Закінчив школу, вступив до професійного технічного навчального закладу. Весь період адаптації його в новій родині, поряд були фахівці Центру, надавали комплексну соціальну допомогу.

Маємо надію, що попереду на хлопця  чекає повноцінне життя. Він вивчиться, стане фахівцем своєї справи, реалізує себе як особистість. А поруч з ним завжди будуть надійні, щирі люди – його опікуни.

Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.