Заходи, присвячені 25-й річниці виведення останньої колони радянських військ з Афганістану відбулися у ЦСПК «Щасливе дитинство» (фото)

Під сонцем жорстким умлівав, як шашлик старовинний Герат.

Бійці знемагали і долю лихую крізь зуби кляли.

Сьогодні "гранчатка"* дає бенефіс для чужинців-солдат

І шпарко підбріхують їй перегріті від люті стволи.

Ігор Рубцов (мотострілецький полк Гератського гарнізону)

У Централізованій системі підліткових клубів «Щасливе дитинство» управління у справах сім’ї, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відбулися заходи, присвячені 25-й річниці виведення останньої колони радянських військ з Афганістану.

Бесіди «Вони так любили життя», «Афганська війна 1979-1989 у цифрах і датах», виставка-конкурс художніх робіт «Пам′ятаймо про Афганістан» та екскурсія вихованців підліткових клубів «Сокіл», «Обрії», «Оберіг» до меморіалу загиблим у Афганістані воїнам-афганцям пройшли в підліткових клубах за місцем проживання ЦСПК «Щасливе дитинство» з 10 до 17 лютого.

Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, мужність. І знати ціну життя, адже воно обривалося іноді у 18 років.

15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш, ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Через Афганістан пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Ті, що повернулися з афганського пекла, звісно, повернулися не такими, якими могли бути без війни. Вони не воювали за ідею, якою можна було б гордитися, не були найманцями, не були й визволителями. Але вони не могли відмолитися від своєї невблаганної долі, яка завела їх на чужу війну…

Слава Вам, воїни-афганці! Низький уклін від усіх нас! Бажаємо Вам міцного здоров'я, душевного спокою, щастя, злагоди і добробуту!

Пам'ять ожива вогнем пекучих ран

Ніколи не забути нам тебе, Афганістан.

Від імені мами, що не діждалась сина,

Від імені дочасу посивілої дружини,

Від імені батька, що мовчки сумує,

Від імені сина твого вже, солдате, …

…Хвилина мовчання, хвилина мовчання.

Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання — в ній наша любов і гроза…