130-річчя від дня народження Олександра Володимировича Палладіна
10 вересня 2015 року виповнюється 130 років з дня народження Олександра Володимировича Палладіна - Президента Академії наук Української РСР (1946–1962), академіка АН УРСР і АН СРСР, засновника української школи біохімії.
Олександр Володимирович Палладін народився в Москві у родині майбутнього академіка Петербурзької Академії наук, ботаніка, біохіміка і фізіолога рослин В. І. Палладіна. Закінчивши Петербурзький університет працював у Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту та на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах. Згодом займав посаду професор Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісництва. З 1921 по 1931 роки був завідуючим кафедри фізіологічної хімії Харківського медичного інституту. З 1925 по 1970 рік очолював Український біохімічний інститут, який з 1931 року почав називатися Інститутом біохімії АН Украіни, у 1934—1954 роках був першим завідуючим кафедри біохімії Київського університету. З 1935 по 1938 рік — секретар Президіуму Академії наук УРСР. B 1939—1946 рр. обіймав посаду віце-президента, a з 1946 по 1962 рік - президента Академії наук УРСР.
Олександр Палладін — засновник ряду актуальних наукових напрямків, що стали основою сучасної біохімії і молекулярної біології, теоретичної і практичної медицини. Серед них біохімія нервової діяльності (нейрохімія), м'язової діяльності, харчування, зокрема біохімія вітамінів, гіпо- та авітамінозних станів, порівняльна й еволюційна біохімія, а також біохімія спорту. Це напрямки, що склали базис функціональної біохімії та впродовж десятиріч успішно розроблялися і розробляються учнями та послідовниками О. В. Палладіна як в Україні так і за її межами. О.В. Палладіним вперше був створений синтетичний водорозчинний вітамінний препарат «Вікасол», що до сьогодні використовується у медичній практиці у якості альтернативи вітаміну К.
Олександр Палладін був автором першого в радянському союзі підручника з фізіологічної хімії, який протягом 30 років був головним підручником у цьому напрямку та витримав 25 видань дев’ятьма мовами. На підручнику О. В. Палладіна виховувались цілі покоління вітчизняних і закордонних лікарів, біологів, агрономів і зоологів.
6 грудня 1972 р. серце основоположника вітчизняної біохімії академіка Олександра Володимировича Палладіна зупинилось. Похований він у Києві на Байковому кладовищі. Іменем О. В. Палладіна названий один з проспектів у Святошинському районі міста Києві. Інститут біохімії НАН України також носить ім'я цього видатного вченого XX ст.
Спадщина вченого справді величезна. Він був академіком восьми європейських академій наук. За роки президентства в АН УРСР організував понад 30 наукових інститутів, "Український біохімічний журнал", Українське фізіологічне та біохімічне товариство, Товариство для поширення політичних та наукових знань УРСР; був президентом і віце-президентом Всесоюзного біохімічного товариства і одним із засновників Міжнародного нейрохімічного товариства. Визнаний патріархом світової нейрохімії, заслужений діяч науки УРСР, лауреат багатьох нагород колишнього СРСР та інших держав і міжнародних громадських організацій.