21 травня – День пам’яті жертв політичних репресій
День пам’яті жертв політичних репресій встановлено «з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства». Цей день відзначається щорічно у третю неділю травня відповідно до Указу Президента України від 21 травня 2007 року №431 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років».
Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП(б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якої 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який і поклав початок масових репресій.
Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681 692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15 717 осіб, у 1937-му – 159 537, в 1938-м – 106 096, в 1939-м – 11 744.
Найбільші в Україні місця поховань жертв масових політичних репресій розташовані у Биківнянському лісі під Києвом. Там був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 1930-х – у 1940-х роках відбувалися масові захоронення закатованих та розстріляних у позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконували в Києві. За даними науковців, у 1937–1941 роках там були таємно поховані понад 100 тисяч репресованих комуністичною владою.
Мільйони людей потрапляли під жорна нещадної машини придушення без будь-яких зрозумілих причин, часто лише волею сліпого жеребу. При цьому ті, кому режим інкримінував антирадянські дії, практично не мали жодної можливості спростовувати звинувачення чи довести червоній Феміді свою невинуватість. Проти приречених на покарання єдиною зловісною силою виступали нацьковані владою численні каральні структури, в унісон з якими діяли залякувані погрозами і відповідним чином проінструктовані «свідки».
Внаслідок масових репресій було фізично винищено активну та інтелектуальну частини нації. Точне число розстріляних та закатованих НКВС в Україні досі невідоме.