4 грудня - свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
4 грудня Православною Церквою святкується Введення у храм Пресвятої Діви Марії, або Третя Пречиста.
Цей день вважається великим святом, який у церковних піснеспівах називається передвістям Божого благовоління до людей. З цього свята у храмі починають співати під час ранньої: «Христос народжується».
Свята в честь Пресвятої Богородиці займають перше місце після свят Господніх. Головне завдання Богородичних свят – це показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її вшанування і наслідування.
Свято Введення в храм висвітлює дитинство Пресвятої Богоматері. В багатьох Богослужіннях воно має назву: «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Свято Введення хоче нам відкрити деякі таємниці з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності: бути Матір’ю Божого Сина.
Коли Діві Марії виповнилося лише три роки, батьки, за даною ними обітницею, привели Її в храм і там залишили до повноліття на поруки священиків. Введення в храм було здійснено з особливою урочистістю.
На святих іконах ця подія зображується таким чином: праведні батьки Яким та Анна ведуть за руки свою дочку; попереду них йдуть одягнені в білий одяг діти із запаленими світильниками. Жителі Єрусалима зібралися подивитися на незвичайну процесію. Священики, служителі храму з піснями вийшли назустріч юній Марії. Первосвященик Захарій увів Її до внутрішньої частини храму, куди і сам міг заходити лише один раз на рік – на свято очищення. Там Їй було відведено місце для моління. Інші дівчата молилися між храмом та вівтарем. Навколо храму знаходилися кам’яні будівлі у три поверхи. Їх було тридцять. У цих будівлях були облаштовані квартири для вдів, стариків та дівчат, які присвятили себе служінню Богу. Тут поселилася і Свята Марія, Яка проводила час у молитвах, читанні Святого Письма та рукоділлі.
Після смерті батька до Марії переїхала жити в храм її мати Анна. Через два роки Анна померла, і Марія залишилася жити одна. Самотність і сирітство розвинули в Марії любов до Бога і навчили в Ньому Одному сподіватися на втіху та поміч. Марія у такій глибокій відданості Богові дала обіцянку залишитися Дівою.
Діва Марія жила при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священиків отримала гарне побожне виховання та навчилася різним ручним роботам. Пресвята Діва Марія прожила при храмі Єрусалимському майже дванадцять років.
У житті Приснодіви Марії храм Божий був невід’ємною частиною великого приготування до Богоматеринства.
Пренебесна висота досягалася Дівою Марією жертовним шляхом. Його вказав для усіх нас Божий Син. Пріснодіва пройшла цей жертовний шлях: спочатку батьки принесли в жертву Богу Пречисту Діву, а потім уже Сама Богоотроковиця принесла власну жертву — дочірню любов до Храму, Свою чистоту і непорочність.
Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.
Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю — Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя — це і є безперервний рух до храму і через храм.
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік. Хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо – на новий господарський рік. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка – “то вже добра не жди”. Недобре також, якщо хтось із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
Також до цього дня потрібно завершити всі сільськогосподарські роботи. Дуже великим гріхом після Введення вважають копання або ж розпушування землі.
Категорично забороняється цього дня прати білизну, шити, копати землю, бо Господь відпускає на Землю душі праведних, аби вони могли побачити, “увидіти”, своє тіло. Звідси ще одна назва свята – Видіння.
В цей час в Україні вже зазвичай випадав сніг, тому кажуть: «Третя Пречиста снігом покриває».
Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці у минулі часи називали “воротами зими” і говорили: “Введення прийшло – зиму привело”. Погода цього дня може бути дуже мінливою: і морозною, і теплою. Наші пращури підмітили, якщо на Введення похолодає, то зима буде суровою. Якщо сніг випаде до Введення, то він може розтанути, якщо після — то лежатиме аж до весни.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації