17 лютого 2014 року в спеціалізованій школі № 76 відбулася зустріч з воїном-інтернаціоналістом, учасником бойових дій в Афганістані Олексієм Анатолійовичем Жиляком (фото)
Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає
25 років минуло відтоді, як останній солдат покинув поле бою Афганської війни, але вони і досі пекучим болем озиваються в наших серцях. Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю. Скільки їх голубооких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі. Ми повинні розумі трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.
17 лютого 2014 року в спеціалізованій школі № 76 відбулася зустріч з воїном-інтернаціоналістом, учасником бойових дій в Афганістані Жиляком Олексієм Анатолійовичем. Протягом розмови старшокласники дізнались, що Олексій Анатолійович пройшов три війни, в Афгані був протягом двох з половиною років. Його батальйон займався розміновуванням. За два роки воїну довелося пізнати усі негаразди війни, та найтяжче, говорить, – втрачати бойових друзів. Розповів Олексій Анатолійович і про винахідливість, яку проявляли зовсім юні хлопці. Свою розмову він проілюстрував фотографіями, зробленими під час бойових дій. Не хотілося учням відпускати свого героя, ще дуже довго цікавились сторінками з його бойового життя. Багато нагород має Жиляк Олексій Анатолійович, але найбільшою нагородою вважає – збережене життя!
