Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків

Працівникам, виконуючим обов’язки, передбаченими законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про альтернативну (невійськову) службу», надаються гарантії та пільги згідно з цими законами.

Стаття 119 КЗпП гарантує працівникам збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання державних та громадських обов’язків. Але це правило не є нормою прямої дії. Збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку гарантується тільки тоді, коли законодавство передбачає можливість виконання державних та громадських обов’язків в робочий час. Всім, кому подобається займатися в робочий час, так званою, громадською діяльністю, слід враховувати, що загального правила про можливість займатися такою діяльністю нема. В кожному окремому випадку для цього слід шукати законні підстави.

Громадянам, залученим до виконання військового обов’язку, надаються такі гарантії:

• відповідно до статті 13 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» працівники, які проходять підготовку по військово-технічним спеціальностям в учбових закладах та у відповідних професійно-технічних закладах з відривом від виробництва, на весь час виконання державних обов’язків, враховуючи час проїзду, мають право на збереження місця роботи (займаної посади) та середнього заробітку за місцем роботи. Ці гарантії і компенсаційні виплати проводяться військовими комісаріатами, що направляють громадян для підготовки до військової служби;
• відповідно до статті 44 КЗпП та статті 21 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» працівники, прийняті на військову службу, мають право на вихідні виплати в розмірі не менше двомісячного середнього заробітку;
• відповідно до частини 2 статті 21 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» право на збереження місця роботи і середнього заробітку мають громадяни на період виконання державних обов’язків, пов’язаних із взяттям на облік, призовом або прийомом на військову службу, а також особи, направлені на диспансерне або стаціонарне обстеження (лікування, медичне обстеження);
• відповідно до частини 9 статті 23 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» працівники-військовозобов'язані, призвані на військові збори, мають право на збереження за ними місця роботи (посади) і середнього заробітку за місцем роботи на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і в зворотному напрямку.

Джерело: управління праці та соціального захисту населення Святошинського району.