Голова Святошинської РДА Юрій Бондар взяв участь у літературно-мистецькому проекті – виставці «Шевченко в моїй родині»

Спасибі, прадіде Тарасе, за те, що всіх ти нас навчив

Любити нашу Україну, любити так, як ти її любив

З метою гідного відзначення 200-річного ювілею видатного сина українського народу, Указом Президента України від 11.04.2012 № 257/2012 2014 рік оголошений Роком Тараса Шевченка. В рамках Року Тараса Шевченка та з нагоди відзначення 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря у Святошинському районі столиці триває цикл мистецьких заходів щодо вшанування пам'яті великого українського поета, який став символом незламності духу народу і продовжує бути його невичерпним потенціалом.

07 лютого 2014 року голова Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації взяв участь у літературно-мистецькому проекті «Шевченко в моїй родині», що відбувся в СШ № 96 з поглибленим вивченням російської мови.

Разом з головою району участь у мистецькому проекті взяли начальник відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Ірина Романенко, головні редактори журналу «Оксамит» Тетяна Маркелова та журналу «Справи сімейні» Людмила Грабовенко, представники сфери журналістики, гості з Японії.

Свято вийшло дійсно родинним, пройшло на єдиному подиху, настільки креативно та душевно з єдиною метою – донести творчість видатного українського поета до його нащадків.

Грандіозна виставка «Шевченко в моїй родині» дала змогу учням школи разом з своїми батьками, вчителям зі своїми власними дітьми, презентувати широкому загалу власне бачення Шевченка очима їх родин.

А те що родини у школі багатонаціональна, адже тут задовольняються культурні та освітні потреби національних меншин: грузинів, вірменів, азербайджанців, татар, росіян та білорусів, - свідчить про те, що у всьому світі не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоч би раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» і що Шевченкове слово знають і шанують у культурах різних народів. Чого тільки варте було прочитання на японській мові «Заповіту» Тараса Шевченка гостями з далекої Японії, які, до речі, вже вдруге беруть участь у подібних заходах.

Учасники свята не лише підготували літературно-музичні композиції та театральні міні-постановки, вони представили на виставці раритетні родинні експонати, пов’язані з творчістю Тараса Шевченка.

На думку організаторів літературно-мистецької виставки, Україна для Шевченка – це сім’я, щаслива родина, в якій формується світобачення дітей, їх внутрішня культура, саме в родині діти пізнають, що таке народні традиції та звичаї. Тому, під час проекту діти разом з дідусями і бабусями, батьками та іншими членами родини висловили своє відношення до геніального поета, представили бачення і розуміння його творчості. Кожна родина самостійно обрала форму представлення: були тут і постановки - інсценівки з творів Тараса Шевченка, і пісні, і вірші, і танці по мотивам творів Кобзаря на рідних мовах родин-учасників. Вони представили Тараса Шевченка як людину, яка вміла радіти і сумувати, сміятись і плакати, могла помилитись і схибити, але завжди залишалась міцною натурою.

«Творчість Т.Г.Шевченка можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї з великою любов’ю. У будь-якому разі байдужим вона не залишає нікого. Ми українці, пишаємося тим, що пам’ять нашого національного поета, як ніякого іншого, широко вшанована міжнародно. Його постать уособлює в собі дух, велич, славу та одвічне прагнення українського народу до волі. Шевченко дав Україні душу. Він дав народові України саморозуміння своєї сутності: своєї історії, своєї духовної краси і краси своєї мови», - зазначив у вітальному слові до учасників заходу очільник району Юрій Бондар.

«У моїй сім'ї завжди шанували Тараса Шевченка. Ця повага до Великого Кобзаря проявлялась у простому вишитому бабусею портреті, що завжди висів на видному місці в обрамленні вишиваних рушників. Мені з дитинства прищепили любов до Шевченкового слова, до української пісні. Я змалечку знала чому Шевченка називають великим, і зараз я глибоко відчуваю, що значить Великий Кобзар в житті України і кожного українця, адже він навчив нас, як треба любити рідну землю. Його самопожертва в ім'я України буде прикладом ще для багатьох поколінь», - поділилась враженнями від виступу одна з учениць школи.

« У кожного віку – свій Шевченко. Я вдячна моїй родині, яка виховала в мені почуття патріотизму, духовності, моралі та любові. Шевченкове слово завжди панувало у нас в сім'ї, а бабусин старенький, потертий «Кобзар» - наша сімейна реліквія», - зазначила директор школи Лариса Вікторівна Жук, що разом зі своїм сином представила на виставці власне бачення дитинства маленького Тараса.

«Ми і надалі будемо проводити подібні заходи, адже донесення до дітей справжніх історій життя видатних постатей України є дуже важливим у процесі виховання підростаючого покоління», - пообіцяла на закінчення виставки Лариса Вікторівна.

Джерело: відділ внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю