Хвороба Лайма не зупиняється

На сьогодні найпоширенішим природно-осередкованим інфекційним захворюванням з групи кров’яних інфекцій з трансмісивним механізмом передачі, що характеризується багатосистемними ураженнями, поліморфізмом клінічних ознак з тенденцією до хронізації й рецидивуючого перебігу, стала хвороба Лайма (іксодовий кліщовий бореліоз).

Первинні природні осередки хвороби Лайма (ХЛ) на планеті виникли на американському континенті. Починаючи з XV ст., збудник був занесений на Європейський континент.

Перший опис класичного синдрому ураження шкіри при ХЛ у 1883 р. належить Бахвальду. У 1909 р. шведський лікар Афцеліус описав мігруючу еритему (МЕ), що виникає на місці укусу кліща. Пріоритет використання антибіотиків для лікування ХЛ у 1946 р. належить Шварцу.

У 1977 р. після спалаху серед дітей у м. Лайм (США) «ювенільного ревматоїдного артриту» це захворювання назвали «Лайм-артрит».

За рівнем захворюваності та перебігу ХЛ є однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфекційної патології Північної Америки, Азії і багатьох країн Європи.

У США в 25 штатах щорічно реєструється до 16-18 тис. випадків ХЛ, які становлять 91 % у структурі інфекцій, що передаються кровосисними членистоногими.

У Європі ХЛ реєструється у 23 країнах із ураженістю, в середньому, 0,5 % сукупного населення. Найбільший ареал поширення борелій на євразійському просторі розташований на території РФ, де ендемічними є 68 адміністративних територій.

Вивчення ХЛ в Україні розпочато у 1999-2000 рр.

Ендемічними в країні є 20 областей. Активні природні осередки ХЛ виявлені у Львівській, Волинській, Закарпатській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Сумській, Хмельницькій, Чернівецькій областях, у м. Києві та АР Крим.

Річна динаміка захворюваності на ХЛ має весняно-літню сезонність (81,7 %), що відповідає періоду підвищеної активності кліщів. Зростання спорадичної захворюваності спостерігається в осінній період, що зумовлено наявністю додаткового періоду активності кліщів в кінці літа.

Одним із показників ступеня епідемічної небезпеки території є рівень зараженості кліщів бореліями. В Україні цей показник становить близько 17 %. Ризик зараження людини бореліями залежить від терміну кровосмоктання кліща: до 1-ої доби ймовірність інфікування невисока, а наприкінці 3-ої – наближається до 100 %.

Резервуарами і джерелами борелій у природних осередках, а одночасно і годувальниками кліщів, є близько 200 видів диких тварин, у яких спостерігається пожиттєве носійство борелій.

В Україні основними джерелами збудника інфекції є гризуни – полівки, хатня, жовтогорла і польова миші, звичайна і мала бурозубка. У антропургічних осередках з розвиненим сільським господарством – велика і мала рогата худоба, собаки, коти. Міграція птахів забезпечує поширення кліщів, інфікованих бореліями, на нові території.

В наш час відмічена урбанізація природних осередків ХЛ. Основний переносник виявлений в паркових зонах, скверах, на вулицях міст України.

У Святошинському районі м. Києва в останні роки місцями наявності кліщів, уражених бореліями, від яких відбувались зараження ХЛ людей, є ліс, біля ж/м Новобіличі, території, прилеглі до водойм по вулицях Верховинній, Прилужній, Булгакова, Ушакова, озера «Віра» тощо.

В кліщах збудники зберігаються пожиттєво, здатні передаватись потомству, що робить кліщів також резервуарами борелій.

Зараження людей відбувається трансмісивним механізмом при перебуванні їх у природних осередках.

Зараження бореліями можливе аліментарним шляхом – при вживанні сирого козячого молока та інших молочних продуктів без термічної обробки; контактним шляхом – при втиранні гемолімфи роздавленого кліща, а також трансплацентарно від хворої вагітної до плода.

Сприйнятливість людей до борелій загальна. Імунітет при ХЛ нестерильний і часто недостатньо ефективний. Збудник ХЛ може персистувати в організмі людини більше 10 років після інфікування, при рецидивуючому перебігу – пожиттєво.

Інкубаційний (скритий) період триває від 3 до 32 діб, може подовжуватись до 53 діб, середній – 12 днів.

Присмоктування кліща до тіла в більшості випадків залишається непоміченим. Процес насичення кров’ю кліщів може продовжуватись від 3-х до 11-ти днів. Після відпадання кліща на місці його присмоктування може спостерігатися первинний ефект – запальний болючий при пальпації інфільтрат діаметром до 3-5 мм з некротичною кірочкою в центрі, який зберігається 2-3 тижні. У багатьох випадках довкола первинного афекту виникає кільцевидна або суцільна еритема (I стадія).

Другою стадією ХЛ стає дисемінована інфекція, коли до еритеми доєднується лімфоцитома, запалення суглобів, міокардит, гепатит, коньюктивіт, ураження нервової системи. До 3-ої стадії (хронічної інфекції) належить ураження ЦНС, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи.

Для виявлення активної інфекції широко використовується серологічна діагностика, що є високочутливим і високо специфічним (ІФА або РНІФ, імуноблатинг) методом.

По Святошинському району у 2023 р. з 53 осіб, які звернулись за медичною допомогою з приводу ХЛ, 24 хворих (45,3 %) були укушені кліщами на території Святошинського району.

Необхідно відзначити, що тільки 18 хворих (33,9 %) звернулись до лікарів у перші 3 дні від початку захворювання. Чим пізніше хворі розпочинають лікування, тим вірогідніша можливість переходу хвороби у хронічну форму з ураженням внутрішніх органів (серця, печінки, підшлункової залози, нервової системи, суглобів тощо), а не тільки шкіри.

Крім того, за даними лише одна з десяти укушених кліщами осіб звертається за медичною допомогою.

Найбільш доступну оцінку індивідуального ризику інфікування людини бореліями можна одержати шляхом експрес-індикації борелій в кліщі, що вкусив людину. Цей тест є важливим для оцінки необхідності превентивного лікування з метою профілактики захворювання.

Найефективнішою протягом перших 2-х діб після укусу кліща є термінова антибіотикопрофілактика.

Проте найкращим є запобігання зараженню на ХЛ:

– проведення заходів, спрямованих на зменшення чисельності кліщів;

боротьба з джерелами борелій (гризунами, безпритульними тваринами);

– використання репелентів і захисного одягу (світлий колір, закривати усі ділянки шкіри) під час прогулянок на природі;

– проведення само- та взаємоогляду на наявність кліщів під час і після прогулянок.

• Для зняття кліщів, що вже присмоктались, краще терміново звернутись до хірурга або травматолога. При відсутності такої можливості видалення проводять самостійно: слід змастити кліща олією (не заливати, щоб не задихнувся), повільно видалити разом з хоботком, розхитуючи кліща з боку в бік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в рані, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом;
• – місце для привалів, нічного сну на природі необхідно звільняти від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 см;
• – вдома слід одразу змінювати одяг, білизну, ретельно їх оглядати, прати та випрасовувати. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.
• Дотримуючись нескладних правил, можна вберегти себе та своїх рідних від ХЛ.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ».