Коли інший вихід не можливий…
Життя кожної родини – це особиста територія, вторгнення до якої не завжди сприймається мешканцями із задоволенням. В кожній родині встановлені свої правила проживання, існують свої поняття про виховання та норми поведінки. Сім’ї живуть так, як вважають за потрібне і встановлювати свої правила в чужих родинах не є припустимим до того часу, поки не починаються порушуватися права одного з членів родини, особливо, коли це стосується дитини.
Так вийшло, що одночасно до Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надійшло дві скарги на родини, в яких матері безвідповідально ставляться до своїх батьківських обов’язків з причини зловживання алкоголем.
Під час інспектування першої родини, фахівці намагались своїми зусиллями допомогти у врегулюванні конфлікту між рідними. Мати двох малолітніх дітей, яку родичі звинувачують в ухиленні від виконання батьківських обов’язків, намагалась виправдовувати свій спосіб життя, звинувачуючи своїх батьків в упередженому ставленні до неї, у непорозумінні, у недостатній увазі з їх сторони та відсутності любові до неї. Фахівці почули безліч звинувачень від родичів один до одного, але крапку у суперечці поставив дев’ятирічний хлопець. Зі сльозами на очах він майже викрикував звинувачення матері, ображав її, наголошував, що хоче, щоб вона була разом з ним та сестрою, приділяла саме їм більше своєї увагу, а не подругам, з якими пиячить. Було одночасно соромно і страшно чути такі слова від дитини по відношенню до матері. Після того, як вдалося заспокоїти хлопця та всіх членів родини, фахівці запропонували матері з дітьми допомогу спеціалістів Центру. Згоду на відвідування консультацій психолога дала поки що тільки матір. Але й це вже є маленька перемога в роботі з даною родиною у виправленні ситуації.
Зустріч за другою адресою відрізнялась від попередньої. Двері квартири були не замкнені. На дзвінок вибіг чотирирічний хлопчина, позаду якого ледь встигала старенька бабуся (прабаба хлопця). Те що побачили фахівці, коли потрапили до квартири, викликало одночасно огиду та обурення. В брудній, незатишній кімнаті на розваленому кріслі спала в непристойному вигляді бабуся дитини. Треба зауважити, що на годиннику був полудень. В другій кімнаті, в такому ж самому вигляді, спала матір дитини. На підлозі були розкидані порожні пляшки з-під горілки та шматочки від розбитої чарки. На питання, чому він не в садочку, хлопчик зауважив, що всі п’яні, і його не має кому відводити до садка. Як з’ясувалось їсти в домі теж не було, раціон дитини з ранку до обіду склала булочка з соком. Дитина була дуже балакуча. Незважаючи на свій вік, хлопчик зміг зрозуміло пояснити все, що відбувається у нього вдома. Треба зауважити, що дана сім’я вже потрапляла в поле зору служби у справах дітей та соціальної служби. Біологічний батько дитини скаржився на те, що матір його сина зловживає алкоголем та не виконує свої батьківські обов’язки. Під час попередньої роботи з родиною вдалося мотивувати матір і бабусю влаштуватись на роботу та перестати вести нездоровий спосіб життя. Вони знайшли роботу, але як з’ясувалось, їх вистачило ненадовго.
Перед фахівцями соціальної роботи постало питання, як правильно діяти в даній ситуації.
Було повідомлено кримінальну міліцію та службу у справах дітей. Коли прибули представники даних служб, члени родини прокинулись, але сформулювати пояснення того, що відбувається вони, певна річ, не змогли. Було зрозуміло, що в ситуації, яка склалася, залишатись дитині в цьому домі неможливо. Рішення про вилучення дитини далось нелегко. Було шкода матір, яка благала про ще один шанс, прабабусю, яка ридала. Не було шкода тільки бабусю, яка усвідомлено згубила своє життя та життя своєї доньки. Найстрашніше було те, що дитина сама вирвалась з рук матері, яка намагалась перешкодити службам забрати її, та з задоволенням пішла з чужими людьми з рідного дому.
Дитину влаштовано в лікарню, де вона буде перебувати якийсь час під наглядом лікарів. Хлопчика будуть відвідувати фахівці Центру, щоб він не почував себе самотнім. Як складеться його доля потім, ще невідомо. Але це ще не вирок. У рідної матері буде шанс повернути собі сина. Поки що його майбутнє в її руках. Та чи не зрадить вона своє дитя, чи не переможе її материнську любов інша любов – така страшна і безжалісна, любов, що руйнує сім’ї, руйнує долі, позбавляє надії?!
Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді