Питання спадкування в Україні
Люди похилого віку часто приходять на консультацію з питанням, як краще розпорядитися своїми майновими правами, що краще заповіт або дарування? Однозначно на це питання мало хто відповість, оскільки в цьому питанні задіяні не так юридичні, як особистісні та економічні фактори взаємин між рідними особами. Якщо, наприклад, взяти економічне обґрунтування даної проблеми, то договір дарування є більш вигідним, оскільки право власності до обдарованому переходить в момент вчинення правочину і подальші фінансові витрати у сторін не передбачаються. Але тут виникає питання про те, що дарувальник втрачає власності і залишається проживати «на пташиних правах». Можна в договорі дарування, звичайно, покласти обов'язок на обдарованого надати дарувальнику місце проживання до його смерті, але де гарантія, що відносини в цей момент не зіпсуються і дарувальник не виявиться заручником ситуації (на жаль, таке в практиці зустрічається навіть серед самих близьких і рідних людей). У випадку з заповітом, тягар переоформлення майна лягає на спадкоємців, і набути право власності буде можливо лише після закінчення шести місяців після смерті спадкодавця. Однак право власності на майно в осіб залишається до їх смерті, що також не маловажно. Аспекти дарування будуть темою наступної статті, а сьогодні ми більш детально розглянемо питання успадкування.
Під спадщиною в Україні розуміються права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадщину відносяться не конкретні об'єкти нерухомості, а право власності на ці об'єкти. Однак не всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві за життя, входять до складу спадщини. Не передаються у спадок права, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, наприклад: особисті немайнові права (право на життя, на охорону здоров'я, на свободу та особисту недоторканність, таємницю листування, телефонних розмов, свободу пересування і т.д.); право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян (якщо інше не встановлено законом або установчими документами); право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я; право на аліменти, пенсію, соціальну допомогу, права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з особою кредитора (боржника).
Слід зазначити особливості успадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Зазначені суми передаються спадкоємцям, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини, тільки в тому випадку, якщо вони нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя. Подальше систематичне стягнення даних періодичних платежів законом не передбачено.
Спадкодавцями є фізичні особи, майно яких після смерті переходить у спадщину до третіх осіб. При спадкуванні за законом дієздатність спадкодавця не має значення, на відміну від спадкування за заповітом. Складання заповіту можливе лише особами, які мають повну дієздатність, тобто, яким виповнилося 18 років, особи, які вступили в шлюб, а також шістнадцятирічні громадяни, яким повна дієздатність була надана в порядку, передбаченому законом.
Спадкоємці - це вказані у заповіті або законі особи, до яких переходять права та обов'язки спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися живими після відкриття спадщини. Крім того, спадкоємцями за заповітом можуть бути і юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава.
У законі існує певне коло осіб, які не мають право на спадкування. До них належать особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; які умисно перешкоджали складання заповіту; не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав; батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), які ухилялися від виконання обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини встановлені судом; не мають права на спадкування за законом також одне після іншого особи, шлюб між якими є недійсним; за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Українське законодавство знає два види спадкування: за заповітом і за законом. Якщо фізична особа склала заповіт і не скасував його, то у разі смерті такої особи спадкування здійснюється за заповітом, тобто у відповідність з останньою волею спадкодавця.
Джерело: Святошинське районне управління юстиції у м. Києві