Про децентралізацію влади в Україні

Пострадянські та постсоціалістичні країни, які провели реформу децентралізації, сьогодні значно випереджають Україну в соціально- економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, — інтереси людей. І навпаки, прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту — корупцію. Ця реформа передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.

Підписані Президентом України закони «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Про засади державної регіональної політики» є необхідними для подальшого впровадження механізму децентралізації в Україні, ухвалення таких законів дозволяє в майбутньому залучати кошти від європейських донорів. Це ще більшою мірою стосується запропонованих змін до Конституції України.

Децентралізація - це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Тобто децентралізація передбачає посилення у регіонів бюджетної відповідальності через запровадження власних податків та права розпоряджатися ними. Натомість регіонам не передаються основні функції держави, а саме: оборони, національної безпеки, зовнішньої політики, боротьби з корупцією, забезпечення прав та свобод громадян і збереження територіальної цілісності України.

Децентралізація суттєво відрізняється від федералізації. А саме: федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів (області), а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади (людей). Україна є, була і буде залишатись унітарною державою.

Внаслідок реформи децентралізації органи місцевого самоврядування різних рівнів — громади, району, області — отримають повноваження, та під повноваження - необхідні ресурси. На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. У свою чергу, ці ради будуть обирати своїх голів, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. Відмінність лише у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Органи місцевого самоврядування відповідатимуть за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, амбулаторії), заклади культури, благоустрій (освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок) та багато інших важливих повсякденних питань. Згідно із запропонованими змінами, замість нинішніх місцевих адміністрацій державу на місцях представлятимуть префекти, а місцеве самоврядування здійснюватимуть відповідні ради та їх виконавчі органи.

Також потрібно зазначити, що децентралізація і дерегуляція прибирають штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності - зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль.

У законі про місцеве самоврядування обов’язковими нормами є залучення мешканців - членів громад - до спільної роботи, тобто контроль за владою на місцях будуть здійснювати самі люди. Також реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів державної влади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови державних представництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.

Реформа децентралізації відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави, аби надати можливості кожній людині знайти своє місце в країні і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, у тому числі економічному. Головне - це поверне людям відчуття власної гідності та спроможності самореалізовуватись у своїй державі.