"Як вирішити ситуацію, виходу з якої не бачить ніхто?"

Коли до фахівця із соціальної роботи Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді звернувся батько дитини з питанням: ,,Як можна відмовитись від сина?‘‘ – спочатку навіть неможливо було підібрати слова у відповідь, потім на зміну здивуванню прийшов шок. З таким ще не доводилось стикатись фахівцю у своїй роботі. 

Відбулась довга розмова з батьком, під час якої фахівець намагався зрозуміти причину такого наміру.

З даною родиною фахівці Центру працюють давно. В родині  троє дітей.  Поки діти були  маленькі, матері було важко справлятись з ними одній,  батько багато  працював, щоб утримувати сім’ю. На допомогу прийшла бабуся, яка взяла до себе старшого онука, щоб доглядати за ним. Начебто, шляхетний вчинок. Але результат виявився не таким, як на нього очікували.  Бабуся просто привласнила собі дитину, наче забавку. Її методи виховання привели до того, що рідний син почав зневажливо ставитись до рідних  батьків, розмовляти з ними зверхньо, образливо. Спроби повернути дитину до рідної домівки, не мають позитивного результату. Хлопець категорично відмовляється повертатись до батьків від бабусі.  Між дорослими постійно відбуваються суперечки з цього приводу. Він також погано відноситься до менших братиків, під час зустрічей ображає їх, може підняти руку.  Між батьками та сином не відчувається зв’язку, вони не можуть впливати на його вчинки та  поведінку. Крапку в стосунках поставила остання зустріч з сином, під час якої він вів себе некоректно по відношенню до батьків, ображав їх, постійно кричав, намагався битись з матір’ю, кидався на неї з ножицями. Після таких проявів агресії зі сторони рідної дитини, дорослі почали побоюватись за своє майбутнє та майбутнє своїх неповнолітніх дітей. Вони прийшли до висновку, що підростаючи, прояви агресії їх сина зростатимуть, впливати на ситуацію вони вже не можуть, тому щоб захистити себе та свою сім’ю, вони вирішили відмовитись від старшого сина.

Фахівець із соціальної роботи спробував пояснити батькам, що це рішення жахливе.  Це їх провина, що дитина так віддалилась від них, що вихована не так, як хотілось би їм. Це вони  одного разу  вже відреклись від неї, коли дозволили  бабусі втрутитись в життя їх родини та забрати сина. 

Доводи фахівця не дали результату, на який він розраховував, тому домовились долучити до вирішення цього непростого питання інших спеціалістів, щоб почути різні думки та поради з цього приводу. Треба обов’язково знайти вихід, тому що від цього залежить доля дитини, її майбутнє, від цього залежить доля сім’ї, члени якої так легко зраджують один одного.

Джерело: Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді