Реабілітація дітей з особовими потребами

В Святошинському відділенні соціально-медичної реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки Святошинського району (Чаадаєва, 3-А) приділяють значну увагу реабілітації вихованців.

Педагогічна реабілітація – це система заходів виховного характеру, яка направлена на формування особистісних якостей дитини - інваліда, значущих для її життєдіяльності, активної життєвої позиції, яка сприяє інтеграції дитини до навчальних закладів для отримання необхідної освіти.

Педагогічна реабілітація передбачає:

-         педагогічну діагностику;

-         корекційно-педагогічну роботу;

-         розумовий розвиток;

-         естетичний розвиток;

-         естетичне виховання;

-         мовленеву корекцію;

Методи, які використовуються у процесі педагогічної корекційної  роботи:

-         Арт-терапія;

-         Методика Марії Монтессорі;

-         Пісочна терапія;

-         Ігротерапія;

-         Казкотерапія.

Психологічна реабілітація

Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та утвердження.

Психологічна реабілітаціяпередбачає проведення психологічної діагностики особистості дитини-інваліда, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування та психологічного прогнозування.

            Психологічна корекція – це виправлення вад психічного розвитку, тактовне втручання в психічне та особистісне становлення дитини – інваліда, цілеспрямований та обґрунтований вплив на окремі психологічні структури з метою виправлення відхилень та забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості.

Робота психологів, спрямована на забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини:

-         сприяння повноцінному фізичному розвитку дитини – інваліда;

-         корекція недоліків у рухової сфері;

-         розвиток загальної та дрібної моторики;

-         формування почуття ритму;

-         створення умов для повноцінної міжаналізаторної взаємодії крізь систему спеціальних ігор та вправ.

-         розвиток навичок цілеспрямованої діяльності;

-         попередження емоційного дискомфорту;

-         пробудження стійкої мотивації до спілкування;

-         формування концентрації уваги.

Музична реабілітація

Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика призводить до певних гормональних і біохімічних змін в організмі, позитивно впливає на інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики,  стимулюють інтелектуальну діяльність дитини.

Музикотерапія сприяє підвищенню соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її самореалізації, збагаченню естетичного досвіду дитини – інваліда, розширенню сфери естетичних інтересів, навчає дитину розуміти прекрасне, прагнути до спілкування з ним.

Види діяльності:

-         гра на дитячих музичних інструментах;

-         ігри з музичним супроводом;

-         прослуховування творів або фрагментів;

-         розспівування і співи.

Логопедична реабілітація

         Дефекти мови спричиняються недостатністю мовних навичок і порушеннями моторики органів мовлення. Види дефектів можуть бути найрізноманітнішими – від поганої вимови деяких звуків до повної нездатності розуміти і використовувати мову або розладів орально-моторних механізмів мовлення. Дефекти мови можуть викликатися втратою слуху, неврологічними розладами, затримками психічного розвитку, травмами мозку, дією хімічних і наркотичних речовин, фізичними вадами (розщілини губи і піднебіння), невикористанням мови.

У системі реабілітаційної роботи з дітьми, хворими на церебральний параліч, важливе місце посідає корекція і розвиток їхнього мовлення. Мовленнєві порушення у дітей з церебральним паралічем потребують комплексної і систематичної роботи, спрямованої як на корекцію фонетико-фонематичних розладів, так і на розвиток лексики і граматичних умінь та навичок.

Логопедична корекція – це організована спеціальним чином педагогічна допомога, яка носить диференційований характер з урахуванням різновиду порушень, а також сукупність спеціальних методів та прийомів надання допомоги дітям, які маютьвідхилення у мовленнєвому розвитку.

При роботі з мовленнєвими порушеннями основними завданнями логопеда є:

1. Виявлення причини мовного недорозвинення, коректування процесів, що викликають мовний дефект.

2. Коригування мовного дефекту.

У комплекс корекційно-розвиваючих заходів, здійснюваних логопедом включені:

-         логопедичний масаж;

-         пасивно-активна гімнастика мімічних мязів і артикуляційного апарату;

-         вправи для розвитку мовного дихання;

-         корекція звуковимови, фонетична ритміка, формування елементарної фрази з 2 – 3 складів, формування доступних граматичних категорій;

-         розвиток дрібної моторики рук ( ритму і координації рухів).

У дітей з церебральним паралічем особливої уваги потребує розвиток та вдосконалення моторики.

Основні напрямки роботи логопеда:

-         Подолання порушень усного і письмового мовлення;

-         Розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо);

-         Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, зв`язного мовлення;

-         Формування комунікативних умінь;

-         Розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;

-         Вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;

-         Розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо);

-         Розвиток психічних процесів (увага, пам`ять, мислення уява тощо).

Основні структурні компоненти професійної діяльності логопеда:

-         Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення);

-         Складання індивідуальних корекційно – компенсаторних планів роботи з кожною дитиною;

-         Визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно-розвивальної роботи;

-         Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення;

-         Надання порад, консультацій батька, педагогам, залучення родин до активної практичної співпраці;

-         Співпраця з психологом, соціальним педагогом, вихователем, учителем щодо коригування педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.

Фізична реабілітація

Здоров`я є неоціненним Божим даром і протягом життя за нього треба боротись. А що ж таке здоров`я?

Здоров`я – це стан повного фізичного, морального і духовного  благополуччя, а не тільки відсутність хвороб.

Головним у фізичному вихованні є зміцнення здоров`я та відновлення втрачених функцій, пов`язаних з перенесеним захворюванням, з допомогою фізичних вправ і терапевтичних процедур.

Основним засобом фізичного виховання є загальнорозвиваючі вправи, що всебічно впливають на розвиток дітей. За допомогою вправ зміцнюється здоров`я, формуються  навики життєво важливих рухів, розвиваються фізичні якості. Правильно організована рухова діяльність справляє вплив на формування психіки дитини. Саме рухи здійснюють безпосередньо практичний зв`язок людини з навколишнім світом і цей зв`язок лежить в основі розвитку її психічних процесів.

Загальнорозвиваючі вправи, залежно від дії на окремі частини тіла, розподіляються на вправи для рук і плечового поясу, шиї, тулубу, черевного пресу, нижніх кінцівок.

Залежно від того, які якості розвиваємо, розрізняють такі групи гімнастичних вправ: для сили, спритності, витривалості, координації руху, рівноваги, гнучкості.

З допомогою фізичних вправ розвивають увагу, кмітливість, орієнтування в просторі.

Всі загальнорозвиваючі вправи можуть проводитись як з допомогою спортивного інвентарю (палиць, м`ячів, обручів, скакалок, гімнастичних лав, стінок, стрічок, гантель, еспандерів), та і без нього. Позитивний настрій створюють вправи з предметами.

При проведенні занять з дітьми, які мають відхилення в фізичному розвитку, особливо при порушенні опорно-рухового апарату, треба давати багато вправ дихальної гімнастики. Вони регулюють механізм та інші компоненти дихального акту.

Застосування дихальних вправ з лікувальною метою забезпечує:

-         Зміцнення дихальних м`язів;

-         Поліпшення рухливості грудної клітки і діафрагми;

-         Ліквідацію застійних явищ в легенях, виділення мокроти;

-         Нормалізацію і вдосконалення механізму дихання.

Масаж

У даний час застосовують різновидності лікувального масажу – класичний, точковий, що виконується по стимулюючій та седативній методиці, сегментарний, лінійний.

Залежно від форми захворювання спеціаліст з лікувального масажу обирає найбільш ефективний його вид. Так, для розслаблення мязів застосовують погладжування, легку лабільну вібрацію. З метою стимуляції окремих мязових груп використовують глибоке  безперервне і перервне погладжування пальцями, розтирання з обтяженням, граблеподібне постукування, розминання пощипуванням, штрихування, стругання.

Головним завданням масажу при ДЦП є:

-         сприяння розслабленню гіпертонусу м`язів, седативній дії на гіперкінези окремих груп м`язів;

-         стимуляція, тонізація функції паретичних м`язів;

-         зниження вегетативних і трофічних розладів;

-         поліпшення загального стану дитини і працездатності її м`язів.

Головне в проведенні масажу – використовувати всі прийоми вибірково, з врахуванням клінічних особливостей стану.

Колектив закладу опікується своїми вихованцями задля їх соціалізації та адаптації у суспільство.

Джерело: управління праці та соціального захисту населення Святошинського району.