Туберкульоз. Значення туберкулінодіагностики

Кожну годину в Україні захворює на туберкульоз 4 чоловіки, із яких один хворий помирає. Так з 1990р. по 2002 р. захворюваність збільшилась в 2,36 рази ( з 32,0 до 75,6 на 100000 населення), смертність зросла в 2,52 рази ( з 8,1 до20,4 на 100000 населення). Такий рівень захворюваності та смертності було зафіксовано у 1970 році.

Туберкульоз –( від лат.tuberculum « горбик» )- широко розповсюджене у світі інфекційне захворювання людини та тварин( частіше великої рогатої худоби, свиней, курей), яке визивається різними видами кислотостійких мікобактерій (паличка Коха).

Туберкульоз, як хронічне захворювання маєхвильовийхарактер. Зараз світ переживає нову хвилю наступу цієї хвороби. В Україні ситуація, з розповсюдженістю туберкульозу, почала погіршуватись з 1990 року, а з 1995 року зареєстрована прогресуюча епідемія захворювання. Річні медико-економічні збитки від туберкульозу в Україні становлять 1,49млрд. грн.

За підсумками 2013 року в м. Києві захворюваність зросла на 27,4% перетнула епідемічний поріг та становить 52,5 на 100000 населення ( у 2012 році 40.2). В цілому по Україні показник лишається на рівні 2012 року ( 67,9 на 100 тис. населення).

На ріст захворюваності по місту впливають наступні фактори:

• покращення виявлення туберкульозу в закладах загально-лікувальної мережі;
• зростання захворюваності туберкульоз/ СНІД інфекцією майже на 50%;
• міграційні процеси (проводиться реєстрація всіх випадків захворювання за місцем фактичного проживання);
• соціальні фактори.

Одночасно з зростанням показників захворюваності туберкульозом збільшився показник деструктивних форм на 12,8%.

Одним із основних процесів, що обумовлює високий рівень захворюваності туберкульозом, це широке розповсюдження мультирезистентних форм.

В 2011 р.-177 випадків мультирезистентних форм туберкульозу ; 2012 р. – 401 випадок.

Смертність від активних форм туберкульозу по м. Києву знизилась на 23,3% до 8,3% на 100000 населення у 2012 році до 6,6% на 100000населення у 2013 році (Україна «за попередніми даними» 14,2).

Захворюваність туберкульозом дітей у віці до 14 років зросла у 3 рази, з 3,9 до 9,5 на 100000 дитячого населення. Важливим фактором у зростання захворюваності дітей є значне зниження охвата дитячого населення туберкулінодіагностикою, що пов’язано з відсутністю туберкуліна в м. Києві на протязі останніх 2-х років.

Відсоток виконання плану теберкулінодіагностики по м. Києву знизився у 2013 році, у порівнянні з 2012 роком, у 1,5 рази.

ТУБЕРКУЛІНОДІАГНОСТИКА - це метод виявлення інфікованості організму мікобактеріями туберкульозу, а також виявлення реактивності організму інфікованих або вакцинованих проти туберкульозу осіб, заснований на вивчення ступеню чутливості до туберкуліну за допомогою туберкулінових проб.

В практиці дитячого лікаря найбільш інформативним методом є щорічна масова туберкулінодіагностика пробою Манту за допомогою якої проводиться раннє виявлення туберкульозної інфекції, формування групи ризику захворювання туберкульозом, а серед них виявляються діти з активним процесом, відбираються діти для ревакцинації БЦЖ, виявляються діти інфіковані мікобактеріями туберкульозу.

Туберкулін , вперше отриманий у 1890 році Р.Кохом – представляє собою фільтрат 6-9 недільної культури мікобактерій туберкульозу на м'ясо - пептинному 5% гліцериновому бульйоні, простерилізованому текучим паром протягом 1 години та згущеному до 1/10 об’єму при температурі 90 градусів.

За переконанням деяких дослідників туберкулінодіагностика являється непрямим методом виявлення збудника туберкульозу, тобто не прямим методом бактеріальної діагностики, що підвищує її значення в дитячій практиці.

Формування груп ризику з туберкульозу у дітей засновано на виявленні специфічної алергії, тобто по специфічним признакам, виходячи із патогенної суті туберкульозу, як специфічного інфекційного процесу.

Більша частина первинного інфікування діагностується із сумнівних туберкулінових реакцій.

Проба Манту проводиться внутрішньошкірно. Потрібну кількість алергену туберкульозного( 0,2 мл – дві дози) набирають однограмовим одноразовим шприцом із стерильною голкою №08-40. Потім на шприц одягають стерильну голку для внутрішньо шкірного введення препарату, випускають зайву кількість його до відмітки 0,1 у стерильний ватний тампон і суворо внутрішньошкірно вводять на внутрішній поверхні передпліччя 0,1 мл препарату.

Остаточний результат проби оцінюється через 72 години з моменту її проведення, шляхом вимірювання максимального поперечного (по відношенню до осі передпліччя) розміру гіперемії та інфільтрату (папули) прозорою лінійкою, у міліметрах. Гіперемію враховують лише у випадку відсутності інфільтрату. Шкірні прояви неспецифічної алергії (в основному гіперемія) на препарат, як правило, спостерігається одразу після постановки проби, через 48-72 години зазвичай зникають.

 Відповідна реакція на пробу вважається:

-          негативною – при повній відсутності інфільтрату і гіперемії або при наявності»укол очної реакції»;

-          сумнівною – при наявності гіперемії без інфільтрату;

-          позитивною – при наявності інфільтрату ( папули) будь-якого розміру.

Умовно розрізняють:

-          слабко виражену відповідну шкірну реакцію на препарат – при наявності інфільтрату розміром до 5 мм;

-          позитивно виражену – при розмірі інфільтрату 5-9 мм;

-          виражену – при розмірі інфільтрату 15 мм і більше, при везикуло некротичних змінах і (або) лімфангіті, лімфаденіті і незалежно від розміру інфільтрату.

Тактика подальших дій в залежності від результату проби з туберкуліном:

-          особи з сумнівною й позитивною реакцією на препарат підлягають обстеженню на туберкульоз;

-          їх необхідно обстежити у фтизіатра незалежно від попередніх результатів проб.

 Позитивний чи негативний результат проби може свідчити про наявність туберкульозної інфекції в організмі у вигляді:

-          активного туберкульозного процесу певної локалізації;

-          латентна текуча інфекція з високим ризиком розвитку туберкульозу .

Негативна реакція на пробу з туберкуліном спостерігається у більшості

випадків (шкірна гіперчутливість сповільненого типу до препарату, як правило, відсутня):

-          у осіб, не інфікованих мікобактерією туберкульозу;

-          у осіб з після вакцинним імунітетом (БЦЖ) не інфікованих мікобактерією туберкульозу ;

-          у осіб, раніше інфікованих мікобактерією туберкульозу із неактивною туберкульозною інфекцією;

-          у хворих на туберкульоз наприкінці інволюції туберкульозних змін при відсутності клінічних, рентгено-томографічних, інструментальних і лабораторних ознак активності процесу;

-          у осіб, вилікуваних від туберкульозу.

-          Водночас проба із препаратом може біти негативною у хворих на туберкульоз із вираженими імунопатологічними порушеннями, обумовленими тяжким перебігом туберкульозного процесу, у осіб на ранніх стадіях інфікування мікобактерією туберкульозу ;

. У зв’язку з цим при наявності характерних (або підозрілих) клініко-рентгенологічних ознак туберкульозу негативна реакція на препарат не повинна перешкоджати проведенню подальших заходів щодо діагностики туберкульозної інфекції.

 Осіб із контакту з хворими на туберкульоз або з клінічними ознаками,що викликають підозру щодо захворювання на туберкульоз, обстежують у фтизіатра незалежно від характеру чутливості на туберкулін.

Показання для обстеження у (направлення до) фтизіатра за результатами проби з туберкуліном:

-          сумнівна реакція на пробу з туберкуліном;

-          позитивна реакція на пробу з туберкуліном.

Джерело: комунальне некомерційне підприємство „Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1”