Види домашнього насильства та їх класифікація
Раніше ми були певні, що так званих благополучних сімей у нас, в країні розвинутого соціалізму, значно більше, ніж сімей алкоголіків, нероб та й просто неосвічених людей з брутальною поведінкою, яким немовби "органічно" притаманне насильство щодо жінок та дітей. Ми змалку засвоювали істину про те, що "сміття з дому виносити не можна!". А це означало повне замовчування тих трагедій, які розгорталися за закритими сімейними дверима.
У наш час ми вже всі добре знаємо, що є таке ганебне, та ще й, на жаль, досить поширене явище, як насильство в сім'ї.
На сьогодні прийнято Закон України "Про попередження насильства в сім'ї", суспільство робить багато для подолання домашнього насильства, але доволі часто його важко розпізнати.
Ми звикли вважати насильством зґвалтування та побиття. І нам здається, що всі погоджуються - це, дійсно, насильство. А от коли над дитиною, жінкою чи дівчиною, а, буває, що й над чоловіком, систематично збиткуються, їй (йому) погрожують, примушують робити те, що викликає прах, принижує гідність, це - насильство чи ні?
Виявляється, все не так просто. Навіть зґвалтування та побої далеко не всі в нашому суспільстві вважають насильством. За даними Українського інституту соціальних досліджень, лише 27% опитаних жінок вважають насильством над особистістю брудну лайку, лише 37% – брутальне приниження, і що цікаво - лише 49% - побиття, 56% - згвалтування. Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насильства, наприклад, лише 45% чоловіків вважають побиття, а 50% – зґвалтування насильством над жінкою. Чи не вражаючі дані?
Домашнє насильство чи насильство в сім'ї, як визначено у Законі України "Про попередження насильства в сім'ї", - це такі дії одного члена сім'ї стосовно іншого, які порушують конституційні права та свободи людини, наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.
На кого спрямоване насильство в сім'ї? Як правило, суб'єктами та жертвами насильства в сім'ї є:
} дружина чи чоловік;
} неповнолітні діти;
} престарілі батьки чи родичі;
} немічні родичі чи інваліди;
} усиновителі (трохи рідше – усиновлені діти).
Зараз ще виокремлюють насильство в сім'ї на гендерній основі. Це насильство однієї людини стосовно іншої на підставі її статевої ознаки.
Зокрема, це може бути насильство чоловіка щодо жінки.
Жорстоке поводження з дітьми - це особливий вид насильства в сім'ї, який, на превеликий жаль, стає все більш поширеним у світі і, зокрема, в Україні.
Багатьом людям здається, що насильство більш за все має місце у сім'ях алкоголіків чи наркоманів, у сім'ях неосвічених чи бідних людей. А ось світовий, та, власне, й національний досвід дає підстави говорити про таке:
} домашнє насильство має місце в сім'ї незалежно від соціального статусу, релігійних переконань, сексуальної орієнтації чи етнічного походження. Жертвами насильства у сім'ї можуть бути як чоловіки, так і жінки. Але більшість жорстоких та таких, що повторюються, нападів все ж таки здійснюється чоловіками щодо жінок - їх партнерів;
} порівняно з чоловіками, жінки протягом свого життя частіше є жертвами насильства; частіше стають об'єктами віктимізації, що повторюється (поступово опановують психологію жертви, котра крім образ і нападів нічого від оточуючих не очікує); частіше одержують тілесні ушкодження і потребують медичної допомоги; їм частіше погрожують, і вони частіше відчувають страх та занепокоєння у зв'язку з цим;
} у практичному контексті наслідки насильства в сім'ї через конфлікти відносно житла, фінансового стану та виховання дітей для жінок набагато серйозніші, ніж для чоловіків.
} Організація Об'єднаних Націй прийняла низку актів - декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначати та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Так наприклад, у Декларації ООН "Про викоренення насильства щодо жінок" від 20 грудня 1993 р., до якої приєдналася й Україна, вказується, що до насильства можна віднести таке:
} фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у сім'ї, включаючи побиття, сексуальне примушування по відношенню до дівчат у сім'ї, насильство, що пов'язане з посагом, зґвалтування жінки чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні дії, які завдають шкоди жінці, а також позашлюбне насильство та насильство, що пов'язане з експлуатацією;
} фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у суспільстві взагалі, включаючи зґвалтування, сексуальне примушування, сексуальне домагання та залякування на роботі, в освітніх закладах та в інших місцях, торгівлю жінками та примушування до проституції;
} фізичне, сексуальне та психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б це не відбувалося.
Насильство в сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, психологічного характеру та примусу.
Погодьтеся, що ми звикли насильством вважати, насамперед, фізичне насильство - тобто нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, спроби удушення, ляпаси по обличчю, штовхання, брутальне поводження, використання зброї. А вже випадки позбавлення їжі, місця проживання, відмова у допомозі хворому чи вагітній жінці не виступає у нашій свідомості як насильство, взагалі нам незвично кваліфікувати такі випадки як неприпустимі, протизаконні дії.
Психологічне насильство довгий час здавалося нам не таким вже й небезпечним. Давайте розглянемо типові ситуації психологічного тиску:
} не розмовляє чоловік з жінкою місяцями чи роками. (Хіба це насильство?);
} називає жінка чоловіка кожного дня ні на що не здатним через те, що він недостатньо заробляє. (Це ж їхня справа);
} знущається чоловік з жінки, насміхається над її віруваннями чи переконаннями. (Погано. Але це ж приватна справа);
} ігнорує батько сина чи дочку, ніколи з ними не розмовляє чи кожного дня називає дурнем чи бездарою. (Хіба він один?..);
А потім ми з вами дивуємось, коли підліток стрибає з 9-го поверху, чи жінка йде з сім'ї світ за очі, чи людина, що була вихована в таких умовах, має систематичну агресивну поведінку.
Отже, психологічне насильство - це:
} ігнорування почуттів особи;
} образа переконань, що мають цінність для особи;
} образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження;
} приниження особи;
} знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах особи (часто це жінка або дитина) з метою завадити їй болю;
} переслідування особи (частіше жінки чи дівчини) через уявлені особою протилежної статі сексуальні зв'язки;
} покарання кривдником дітей через образу на дружину (чи чоловіка);
} обмеження свободи дій та пересування особи; погрози спричинити їй фізичну або економічну шкоду.
А чим, як не різновидом насильства є контроль за коштами, що витрачає один із членів родини, обмеження людини в одержанні коштів тощо? Скільки разів ми стикаємося з такими випадками, коли дружина виконує всю, й повірте, нелегку роботу по домашньому господарству, вихованню дітей, а її систематично принижує чоловік, даючи їй якихось 10 гривень, а наступного дня роздратовано питає: "А куди вже ти їх поділа?" Чи батько, який після розлучення або зовсім нічого не виплачує на дітей, або дає символічну суму на 3-х дітей? Чи перетворення дискусії щодо економічного стану сім'ї, розподілу фінансів на суцільний конфлікт?
Отже існує ще й економічне насильство, яке розглядається, як:
} повне вилучення або обмеження коштів;
} контроль надходжень та "жорстке дозування" фінансових витрат.
Мається на увазі не розподіл фінансів сім'ї за взаємною згодою, не взаємний контроль подружжя за витрачанням коштів на потреби сім'ї, а контроль, часто жорстокий та принизливий, з боку однієї особи по відношенню до інших членів родини - дружини, дітей, батьків похилого віку...
Міжнародні документи і Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" визначають ще такий вид насильства в сім'ї як сексуальне насильство. В Законі визначено, що це протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього.
Що це означає?
До сексуального насильства можна віднести:
} гнів на ґрунті ревнощів;
} образа особи (найчастіше жінки) словами "повія", "нечепура", або "фригідна";
} примус жінки до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти її волі;
} примус до болісних або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети;
} применшення значення почуттів партнера в сексуальному відношенні;
} примус партнера (найчастіше жінки) до спостереження за статевими зносинами, що відбуваються між іншими людьми;
} застосування погрози насильством для примусу партнера (найчастіше жінки) до згоди на сексуальний зв'язок;
} примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера. Є ще такий вид насильства як примус.
Маються на увазі різноманітні фізичні та психологічні впливи на особистість з метою примусити особу - чоловіка, жінку, дитину до дій, що можуть нанести шкоду її (його) здоров'ю, фізичному чи психічному.
Основні характеристики насильства в сім'ї
Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від випадкового прояву сили, від нещасного збігу обставин.
Нам потрібно зрозуміти, як розпізнати насильство, як воно впливає на самопочуття, на самооцінку людини, на долю жертви насильства і що саме породжує насильство; зокрема, домашнє насильство, звідки воно береться і як йому запобігати, як долати наслідки насильства. В цьому контексті важливим є і розуміння психології насильника, витоків насильницької поведінки, засобів соціального захисту жертв насильства та психологічної роботи з насильниками.
Зазвичай виділяють 4 ознаки насильства:
} насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;
} суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини;
} насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;
} насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.
Досвід надання психологічної допомоги жінкам і дітям - жертвам домашнього насильства свідчить про те, що, дійсно, домашнє насильство є досить розповсюдженою формою існування великої кількості сімей в Україні. Досить поширеними формами насильства поряд із побиттям та фізичним знущанням є суцільний економічний контроль, приниження, брудні лайки, примус до сексу, заборона працювати тощо.
Коли розглянути надані вище риси насильства, то, виявляється, що інтенційність (попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ("Я вас всіх навчу, як треба жити", "Я вас годую, і ви все повинні робити так, як я вимагаю", "В моїй сім'ї правила життя повинні бути такими, як у сім'ї моїх батька та матері" тощо), так і на підсвідомому - "Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватись, чого я хочу, а не здогадаєтеся, то тримайтеся...".
Діючи у відповідності зі своїми бажаннями та примхами, насильник навіть не розглядає своїх підлеглих, дружину та дітей, як особистостей, в яких можуть бути якісь права, наприклад, право на свою власну думку, право мати якісь бажання чи уподобання, право приймати якісь рішення, право на інформацію, що стосується життєво важливих питань існування сім'ї тощо. Тому їх права постійно порушуються, рішення "головної" особи не обговорюються. Зустрічаються сім'ї, в яких чоловік, голова та встановлювач жорстких правил існування сім'ї, не дозволяє дружині та дітям навіть звертатись до нього з власної ініціативи.
Насильство має місце, коли об'єкт насильства не може себе захистити чи це фізично більш слабка жінка, чи вкінець зневірена в собі; чи дитина не може бути такою ж брутальною та жорстокою, як батько, бо вважає, що така поведінка батька є нормою, бо іншої не бачила; чи всі жертви насильства вкінець залякані, відчувають безліч страхів і не вірять, що хтось чи щось може їх захистити, і багато інших варіантів, що розв'язують руки насильнику.
Шкода від домашнього насильства величезна. Всі ми знаємо про страшні наслідки фізичного насильства - смерть, каліцтво, синці... А хто рахував руйнівні для формування особистості психологічні наслідки домашнього насильства:
} життя жертв домашнього насильства у постійному страху;
} брак позитивних почуттів;
} не реалізовану потребу у самовираженні як жінки, так і дітей;
} катастрофічно знижену самооцінку жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;
} обман, пристосовництво як основну модель поведінки членів родини;
} інформаційну депривацію (брак важливої для життя сім'ї інформації);
} життя у повному обмеженні свободи;
} депресію, як реакцію жертви на насильство;
} сприйняття дитиною насильницької моделі існування сім'ї за норму;
} агресивну, аж до злочинної, поведінку дітей та підлітків і багато інших.
Також розглядається ще один важливий аспект насильства щодо контексту характеру поведінки насильника - "гаряче" та "холодне" насильство.
Характеризуючи гаряче насильство, автор вдається до таких психологічних особливостей поведінки насильника, як оскаженіння - переповнене вкрай негативними емоціями явище розриву психічної оболонки особистості. Ця оболонка якийсь час стримує емоції, народжені психічною напругою, безсиллям, ненавистю, почуттям агресії тощо. Почуття гніву і люті зростають, виникає оскаженіння як скупчення цих почуттів. Психологи визнають, що хоча більшість людей усвідомлюють непристойність таких почуттів, однак те переживання екстазу, яке притаманне розв'язку стану оскаженіння, має для них навіть деяку привабливість. А тим часом ця потужна темна сила руйнує особистість, керує нею, знищує моральні та етичні засади.
холодне насильство - це певний стиль насильницької поведінки, що базується чи на сценаріях, які людина засвоїла протягом свого життя, найчастіше у батьківській сім'ї, чи навіть на певному стереотипі людських стосунків.
Ось типовий приклад із сьогодення. Брудні лайки є безперечним проявом психологічного насильства. Коли дитина, підліток, юнак зростають серед брудних лайок, вони стають для нього нормою. А для його коханої дівчини, дружини його брутальність, наповнена брудними лайками, - вже сценарій холодного насильства. Він не розуміє: "І чим вона не задоволена? Я ж її не б'ю.."
Часто, вже створивши свою сім'ю, така людина, що зростала у сім'ї, де нормою були образи, приниження, обмеження, ігнорування, лайки, реалізує ці звичні" сценарії у своєму подружньому житті.
Тут варто розглянути поняття циклу насильства, як явища, що найчастіше є проявом гарячого насильства, нестриманої люті насильника, його "екстазу" у прояві темних сил оскаженіння.
Цикл насильства - це психологічний механізм стосунків між насильником і жертвою, який визначився при всебічному розгляді фактів насильства на тендерній основі, при намаганнях запобігти насильству, подолати його наслідки.
Виявляється, що цей механізм є досить розповсюдженим і стандартним. Тому варто його проаналізувати з психологічної точки зору, ще раз пошукати механізми зупинення соціальної естафети насильства, знайти важелі оцінки поведінки насильника та жертви з тим, щоб вийти з цього кола.
Як вказують фахівці, цикл насильства може мати різну тривалість - від декількох годин до багатьох років.
Що ж є притаманним циклу домашнього насильства?
Притаманним є повторення етапів розвитку стосунків насильника та жертви.
Цикл насильства
1. Знущання
} Стосується будь-якого виду насильства (фізичного, сексуального чи психологічного).
2.Розкаяння
} Кривдник вибачається за вчинене;
} Він обіцяє, що це ніколи не повториться;
} Він звинувачує жертву у провокуванні своїх дій;
} Він заперечує, що насильство взагалі мало місце, або стверджує, що воно не було таким жахливим, як про це розповідає жертва;
} Насильник робить подарунок.
3. Обіцянки
} Інцидент забуто;
} Немає проявів насильства;
} Деякі обіцянки, які давалися під час примирення, виконуються;
} Жертва сподівається, що насильства більше не буде.
4. Передгроззя
} Виникає відчуття напруги;
} З'являються невеликі інциденти;
} Припиняється спілкування;
} Постраждала відчуває необхідність заспокоїти насильника;
} Напруга стає нестерпною.
Подібний цикл може повторюватися сотні разів, якщо стосункам людей притаманне насильство. Кожний етап такого циклу має різну тривалість, проте загалом весь цикл може займати від декількох годин до року та більше.
Важливо пам'ятати, що цей цикл властивий всім типам стосунків, яким притаманне домашнє насильство. Іноді етапи примирення та заспокоєння з часом зникають.
Джерело: Святошинське районне управління юстиції у м. Києві