Відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівника з підприємства

У відповідності до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно зі ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. У своєму листі від 20.12.2001 р. № 06/2-4/169 Міністерство праці та соціальної політики України вказує, що незаконне звільнення з роботи завжди є грубим порушенням законодавства про працю.Таким чином, в контексті зазначеного листа, за незаконне звільнення, з будь-яких мотивів, передбачена кримінальна, а не адміністративна відповідальність за ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення.

На підставі ст.172 Кримінального кодексу України (далі - КК України) під грубим порушенням законодавства про працю мається на увазі незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів(помста, особисті неприязні стосунки і .т.п.), а також інше грубе порушення законодавства про працю(незаконне переведення на іншу роботу, встановлення більш тривалого робочого дня, зниження заробітної плати). За вказані злочинні діяння передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, а щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда передбачено штраф від п'ятдесяти (850 грн.) до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Приводами для порушення кримінальної справи відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, в тому числі, є повідомлення окремих громадян. При цьому кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Згідно зі ст. 172 КК України досудове слідство проводиться слідчими прокуратури. Отже, заява про порушення кримінальної справи за грубе порушення законодавства про працю має бути направлена до прокуратури за місцезнаходженням підприємства. Необхідно відзначити, що ч. 1 ст. 383 КК України передбачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, яке карається виправними роботами на строк від двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. При незаконному звільненні працівника з підприємства він також має право подати позовну заяву до суду про відновлення його на роботі та виплаті середньомісячної зарплати за весь час вимушеного прогулу. При цьому суманарахованої такому працівникові заробітної плати підлягає обкладенню податками на загальних підставах,а також судові витрати, що збільшують реальні збитки підприємства. Керівнику слід також пам'ятати, що за незаконне звільнення працівника він притягується до матеріальної відповідальності.

Так, відповідно до ст. 237 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону, або власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Розмір  відшкодування визначається виходячи з повного відшкодування збитку (п.8 ст. 134 КЗпПУкраїни).Крім того, якщо судом буде встановлено, що порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноваженим ним орган, на підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодовує працівникові заподіяну моральну шкоду.

Джерело: Святошинське районне управління юстиції у м. Києві