Він живе серед нас - Галкін Валентин Олексійович (фото)
Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щиро вітає визволителів української столиці, партизанів, підпільників, трудівників тилу, їх рідних і близьких із знаменною подією – річницею визволення міста-героя Києва та всієї України від німецько-фашистських загарбників.
Низький уклін усім, хто виборював і виборов щастя жити під мирним небом. Наща найщиріша вдячність Вам і шана.
В нашому районі проживає багато ветеранів Великої Вітчизняної війни. Серед них льотчик-винищувач Галкін Валентин Олексійович.
Валентин Олексійович народився 05 серпня 1922 року у місті Серпухов Московської області у родині робітників. Дитинство і юність Валентина Олексійовича припала на буремні роки перших п’ятирічок, коли закладався фундамент майбутньої перемоги над фашизмом.
Серед молоді того часу були у великій пошані професії льотчиків, танкістів, полярних дослідників. Як і сотні юнаків того часу Валентин Олексійович мріяв стати пілотом. Під час навчання у середній школі паралельно займався у місцевому аероклубі.
Після закінчення середньої школи у серпні 1940 року Валентин Олексійович вступив до Качинського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке у 1941 році було переведено до міста Красний Кут.
Закінчивши його, у 1943 році був направлений воювати у складі 291-го винищувального авіаційного полку на передових Четвертого Українського, Першого та Третього Білоруських фронтів. Брав участь у звільнені Донбасу, Автономної республіки Крим, Республіки Білорусь, Литовської Республіки, Республіки Польща, проявив мужність та героїзм у битві за Берлін.
Пілот-винищувач Галкін В.О. провів 152 бойових вильоти, з яких 64 розвідувальних. Прикривав з повітря наші війська від нальотів авіації противника, знищував ворожі літаки та супроводжував бомбардувальну та штурмову авіацію. Проводив повітряну розвідку, добуваючи дані про пересування супротивника та уточнюючи повідомлення інших видів розвідки. Часто потрапляв під обстріл зенітних установок та літаків-перехоплювачів. Його небезпечні перельоти через лінію фронту нерідко були єдиним засобом отримання розвідувальних даних для загальновійськового та авіаційного командування.
Валентин Олексійович неодноразово ризикував життям, вступаючи у нерівний бій із значно переважаючими в кількості літаками противника та ідучи в лобові атаки.
Батьківщина оцінила подвиг мужнього льотчика-винищувача, нагородивши його 6 орденами та 18 медалями.
З 1945 по 1946 рік служив у складі групи радянських військ у Німеччині, а з 1947 до 1950 року - у Криму.
Після закінчення Військово-повітряної академії проходив службу у Прикарпатському військовому окрузі, займаючи посади начальника штабу полку, начальника оперативного відділу дивізії, заступника начальника кадрів Повітряної армії, старшим офіцером спецчастин Південної групи військ.
У 1975 році вийшов у відставку. Працював у профспілці Львівського гарнізону та начальником цивільної оборони одного із Львівських інститутів.
Переїхавши з родиною до Києва, з 1987 по 2008 рік очолював Святошинську районну організацію ветеранів. Під час роботи на цій посаді захищав соціальні права ветеранів Святошинського району, надавав їм допомогу у покращенні умов проживання, організації відпочинку, проходженні лікування та приділяв велику увагу героїко-патріотичному вихованню молоді.
Генерал-майор Галкін Валентин Олексійович, Почесний голова Святошинської районної організації ветеранів, почесний член Київської міської організації ветеранів та Організації ветеранів України, має почесне звання «Почесний ветеран міста - героя Києва».
У Валентина Олексійовича чудова родина. Разом з дружиною Ганною Іванівною, з якою прожили у парі 66 років, виростив та виховав двох синів, які подарували йому чотирьох онуків та двох правнуків.
Минулого року Валентину Олексійовичу виповнилося 90 років. Від щирого серця вітаємо його з цим ювілеєм та бажаємо йому щастя, здоров’я та довгих років життя.
