Вірусні гепатити – це небезпечно!

Вірусні гепатити (ВГ) – одна із актуальних проблем охорони здоров’я усіх країн. Головними причинами цього є:

• широка розповсюдженість ВГ у світі. Вони займають друге місце по кількості уражених після грипу, випереджаючи його по чисельності важких форм, економічним затратам, несприятливим наслідкам;
• високий відсоток хронізації ВГВ, ВГС, ВГД (10-70) % ;
• найбільш висока частка виникнення первинного раку печінки серед хворих на ВГВ, ВГС, ВГД;
• велике число носіїв збудників ВГ на земній кулі, що створює реальну загрозу розповсюдження інфекції;
• зростання мікст-гепатитів, що має несприятливий вплив на перебіг та наслідки захворювань;
• зростання ризику інфікування соматичних хворих, яким неодноразово переливають кров та її компоненти, реципієнтів трансплантатів органів;
• відсутність надійних етіотропних засобів лікування ВГ;
• відсутність універсальних методів специфічної профілактики усіх ВГ;
• відсутність перехресного імунітету, що дозволяє людині неодноразово хворіти ВГ різної етіології;
• здатність HBV та HCV до активізації реплікації ВІЛ.

Інфекційна жовтяниця (з 1898 р. – «хвороба Боткіна») супроводжує людство з часів Гіппократа та Авіценни. Зростання числа хворих на жовтяницю закономірно спостерігалось при погіршенні соціально-побутових умов, під час воїн: відомі великі епідемії її у військах Наполеона, під час першої та другої світових воїн. Механізм передачі захворювання був фекально-оральний.

З часом стало зрозуміло, що існують інші види жовтяниць з більш тяжким перебігом, з іншим механізмом передачі.

З 1973 р. за рішенням ВООЗ ВГ розподілили на ВГА з фекально-оральним механізмом передачі та ВГВ з парентеральним механізмом передачі. На даний час відкрито 9 вірусів, що викликають ВГ. Усі відомі збудники ВГ суттєво відрізняються поміж собою за своїми властивостями. Вважається, що етіологія ВГ ще не розшифрована до кінця.

Існує ряд ознак, які дозволяють об’єднати ці захворювання в єдину групу:

• Усі ВГ – антропонози.
• Існує два основних шляхи зараження – фекально-оральний та парентеральний.
• Усі збудники – віруси, достатньо стійкі в оточуючому середовищі.
• Головним органом-мішенню є печінка.
• Для усіх ВГ характерна циклічність перебігу хвороби.
• Провідні клінічні симптоми сходні.
• Схожі основні принципи лікування.
• Після перенесеного захворювання виникає стійкий типоспецифічний імунітет.

ВГ мають немало загальних рис клінічного перебігу жовтушної циклічної форми захворювання, при якій можна виділити основні періоди хвороби:

- інкубаційний, тривалість якого визначається етіологією ВГ, заражаючою дозою та реактивністю організму (від 14 днів при ВГС до 1,5-6 місяців при ВГВ та ВГД);

- переджовтушний :

• астеновегетативний варіант (слабкість, нездужання, зниження працездатності);
• диспепсичний (втрата апетиту, відраза до їжі, відчуття важкості у правому підребер’ї, вздуття кишківника, пронос або закреп);
• артралгічний (біль в суглобах);
• псевдогрипозний (раптове підвищення температури тіла, головний біль, ломота в усьому тілі, гіперемія шкіри);
• алергічний (поява уртикарного висипу з шкірним зудом, підвищення температури тіла);
• у більшості випадків зустрічається змішаний варіант переджовтушного періоду (від 3-7 днів при ВГА до 3 тижнів при ВГВ).
• жовтяничний:
• період наростання клінічних проявів (жовтяниці, інтоксикації);
• розпал хвороби - жовчна криза (жовтяниця);
• період стихання жовтяниці та клінічних проявів (від 7-15 днів при ВГА до 3-5 тижнів при ВГВ, ВГС, ВГД).
• реконвалесценції – час від початку клінічного одужання до нормалізації усіх клінічних та біохімічних показників (від 1-2 місяців при ВГА до 3-6 місяців і більше при ВГВ, ВГС).
• Про рецидив хвороби можна говорити, коли після одужання у хворого спостерігається повернення хвороби з усіма його клінічними проявами.
• Крім зазначеного існують:
• субклінічна форма (відсутність скарг у хворого та жовтяниці);
• безжовтянична форма (відсутність жовтяниці при наявності астеновегетативного синдрому та диспепсичного, збільшення печінки). Тривалість клінічних проявів до 1-5 тижнів.
• Викладене свідчить про необхідність активізації та удосконалення заходів боротьби з ВГ.
• На перше місце виходять заходи профілактики ВГ, які залежать від вірусів – збудників вірусних гепатитів.
• У даний час розроблені засоби специфічної профілактики – вакцини проти гепатитів А та В, які дозволяють знизити рівень захворюваності в кілька разів.
• Для гепатитів А та Е з фекально-оральним механізмом передачі головним профілактичним заходом є забезпечення населення доброякісною водою, дотримання належного санітарно-гігієнічного режиму на об’єктах громадського харчування, технології приготування та правил зберігання харчових продуктів, боротьба зі стихійною торгівлею харчовими продуктами, підтримка особистої гігієни, в т.ч. регулярне миття рук, забезпечення надійності системи очищення стічних вод.
• У Святошинському районі м. Києва реєструються поодинокі випадки ВГА. Так, за 2024 р. встановлено 13 випадків проти 6 випадків в попередньому році (ріст у 2,2 рази). За 4 місяці 2025 р. зареєстровано 4 випадки проти 5 випадків за 4 місяці 2024 р.
• Проте у Солом’янському районі у квітні-травні 2025 р. зареєстровано спалах ГА (понад 60 випадків). Проводиться епідеміологічне розслідування.
• Інфікування ВГ В, С, Д та інших з парентеральним механізмом передачі відбувається:
• під час введення наркотиків забрудненими шприцями;
• при безладних статевих зв’язках без презервативів;
• при татуюванні, пірсингу, проколюванні вух тощо;
• при проведенні парентеральних маніпуляцій у закладах охорони здоров’я;
• при контакті у побуті з предметами, забрудненими кров’ю хворих на ВГ, через мікротріщини на шкірі.
• Головним у профілактиці парентеральних ВГ є:
• Попередження зараження через інфіковані інструменти.
• Дотримання безпечного сексу.
• Виконання особистої гігієни в побуті.
• Профілактичні щеплення проти ГВ.
• При усіх видах ВГ важливими заходами профілактики є своєчасне виявлення, ізоляція та лікування хворих, проведення дезінфекції в осередку.
• По Святошинському району м. Києва за 2024 р. зареєстровано 41 випадок парентеральних ВГ проти 71 випадку у попередньому році (зниження на 42,2%). За 4 місяці 2025 р. виявлено 9 випадків проти 22 випадків у 2024 р. (зниження у 2,4 рази).
• У світі щорічно реєструється 2,2 млн нових випадків парентеральних ВГ (1,2 – ГВ, 1,0 – ГС) смертність від яких складає 1,3 млн випадків (83% від ГВ та 17% від ГС). 12% ГВ припадає на дітей до 18 років.
• Дві третини усіх хронічних ВГ реєструється у 10 країнах (Бангладеш, В’єтнам, Індія, Китай, Нігерія, Філіппіни, Пакистан, Росія, Ефіопія).
• ВООЗ вважає, що причина високої смертності від ВГ у тому, що багато людей залишаються недіагностованими і не отримують лікування.
• Глобальною ціллю ВООЗ до 2030 року є:
• - скоротити число нових випадків ВГ на 90%, смертність на 65%;
• - забезпечити 80% хворих на хронічні ВГ лікуванням.
• Таким чином, питання боротьби з ВГ залишається актуальним.
• Дотримання визначених вище заходів з профілактики ВГ з різними механізмами передачі та раннє звернення по медичну допомогу при будь-якому нездужанні допоможуть запобігти захворюванням, ускладненням, летальним випадкам, а головне, зберегти здоровою печінку.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ».