«Вклонімося великим тим рокам». 9 травня в Святошинському районі урочисто відзначили 69-у річницю Великої Перемоги (фото)
Життя торжествує в новім поколінні
Та болі минулі - довіку нетлінні…
З граніту до нас проголошують скупо:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
9 травня 2014 року в Україні відзначають 69-у річницю перемоги у Великій Вітчизняній війні, при цьому саме українському народу належить одна з провідних ролей в перемозі над фашизмом. 60 мільйонів життів, із них майже 10 мільйонів українців – стільки коштувало відновлення миру в Європі 69 років тому.
Щоб вшанувати загиблих та відзначити перемогу над нацизмом численна громада Святошинського району зібралась погожим ранком біля пам’ятника «Загиблим верстатобудівникам» поруч з заводом «Веркон» на 
урочистий мітинг - пам'яті.
Аби вшанувати пам’ять загиблих у Великій Вітчизняній війні прийшли ветерани та інваліди війни, учасники бойових дій, малолітні в’язні концтаборів, керівництво району, учні гімназії №154, колишні та нинішні працівники заводу, мешканці мікрорайону «Галагани», родичі ветеранів та загиблих верстатобудівників.
Участь у заході взяли голова Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Олександр Михайлович Кулик, заступник голови з гуманітарних питань і соціальних питань Наталя Пазенко, начальник відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Ірина Романенко, начальник управління освіти Мирослав Корбецький.
Завітали на захід ветерани та інваліди Великої Вітчизняної війни, що проживають у будинку на вулиці Картвелішвілі, 3-б, яких особисто супроводжувала керівник ОСН «Будинковий комітет «Вулиця Картвелішвілі, 3-Б» Олена Валеріївна Герцева.
Ще задовго до початку мітингу біля обеліску зайняла позицію почесна варта та зазвучали пісні воєнних років, а випадкові перехожі дарували ветеранам, які героїчно відстояли наше невід'ємне право жити вільно на рідній землі, квіти і дякували їм за перемогу.
«Цей день є днем, коли наші співвітчизники вийшли на переломний рубіж в Великій Вітчизняній війні, який став знаковою сторінкою, вінцем і результатом подвигу всіх, хто в ті неймовірно тяжкі дні та ночі ніс свободу і життя українській землі. Всіх, хто вважав її, незалежно від національності, рідною, по-синівськи її любив і жертвував заради неї своїм життям. Сьогодні Україна, балансуючи на грані нової війни через зовнішню агресію, згадує ціну миру й перемоги у війні минулій. Майже в кожній українській родині є ті, хто воював. Комусь пощастило повернутися живим з фронтів, комусь, нажаль, ні. Тому в цей день, 9 травня, кожен згадує своїх героїв. І так, я впевнений, у кожній родині. День Перемоги для українців — данина відвазі, відданості та великій жертві в подоланні загрози нацизму і фашизму заради усього людства. Для мене велика честь сьогодні засвідчити вам свою повагу та висловити глибоку вдячність. Сердечно бажаю кожному з вас доброго здоров'я, душевного тепла, миру та щасливих і довгих літ життя», - зазначив, звертаючись до ветеранів, Олександр Кулик.
Щирі слова на адресу сивочолих ветеранів прозвучали з вуст члена Громадської ради при Святошинській держадміністрації, голови наглядової ради заводу «Веркон», виконавчого директора Громадської організації «Соціальний Центр мікрорайону «Перспектива Галаган», людини, яка незважаючи на нелегкі часи в державі, вже багато років знаходить можливості для фінансової підтримки Ветеранської організації мікрорайону «Галагани», завдяки чому кожен ветеран отримує невеличкий корисний подарунок до всіх урочистих дат, Сергія Валентиновича Прента.
Привітав бойових побратимів з тріумфальним святом і голова ветеранської організації мікрорайону «Галагани» Юрій Капітонович Савельєв, що тривалий час організовує роботу по захисту прав ветеранів району, вирішує їх проблеми, опікується плануванням і проведенням культурно-масових заходів для ветеранів.
Під урочисті залпи, схиливши голови перед світлою пам’яттю всіх воїнів, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя, хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих у часи Великої Вітчизняної війни синів і дочок Святошинської землі та поклали квіти до пам’ятника загиблим верстатобудівникам.
Урочистий захід та концертну програму для ветеранів підготували учні Київської гімназії №154, вихованці Центру творчості дітей та юнацтва Святошинського району та гурт «Галаганочки».
Безсмертя подвигу Київських верстатобудівників на фронтах Великої Вітчизняної війни
Для багатьох працівників верстатобудівного заводу Вітчизняна Велика війна почалася 24 червня 1941 року з заяви у військово - обліковий відділ: «Прошу направити мене на фронт».
Начальник ВОС, відірвавшись від столу, заваленого паперами, кожному відповідав: «Не можу, у вас – броня. Завод, що працює на оборону – це теж фронт». До армії були призвані лише ті працівники заводу, які перед війною пройшли перепідготовку в рядах Робочої селянської Червоної Армії і були готовими командирами військових підрозділів.
В перші дні війни завод продовжував працювати та виконувати виробничі завдання по виготовленню мін.
На заводі був сформований винищувальний батальйон, багато працівників приймали участь в обороні міста Києва. 206 працівників заводу були нагороджені медаллю «За оборону Києва».
27 червня 1941 року після виходу постанови Ради Народних Комісарів СРСР та Політбюро ЦК КП/б/ СРСР верстатобудівний завод розпочав підготовку до евакуації.
9 липня 1941 року перший ешелон вийшов із Києва на Урал (м. Кизел), а вже 24 серпня почав випускати боєприпаси для фронту на площах багатоповерхових приміщень недобудованої центральної вуглезбагачувальної фабрики Наркомат «Вугілля».
На початку вересня 1941 року завод був переданий в Наркомат танкопромисловості і став називатись Завод № 185 ім. Горького.
За зразкове виконання урядових завдань по випуску танкових вузлів Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 січня 1943 року завод одним із перших був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Орденами та медалями були відзначені 39 працівників заводу.
Після звільнення Києва завод реевакуювали з Кизела в Київ, і вже в листопаді 1944 року завод знов став випускати верстати на рідних потужностях.
Велику перемогу кували 1569 заводчан. Серед них: 1142 киянина та 427 працівників заводу в м. Кизел – з числа місцевих мешканців.
Найбільш трагічна доля спіткала тих, хто призвався до лав Радянської армії в перші три місяці війни. В жорстоких боях загинули 340 працівників заводу.
У складі добровільного уральського танкового корпусу визволяли Україну 200 заводчан, що були евакуйовані в Кизел та відправлені на фронт.
За бойові подвиги двом працівникам заводу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В пам'ять про тих, хто не дожив до Дня Перемоги, трудовики заводу зібрали кошти для будівництва меморіального пам’ятника «Загиблим верстатобудівникам».
Проект пам’ятника розроблений заслуженим діячем мистецтв УРСР А.Ю. Білоблоцьким у співтоваристві з архітектором Т.Г. Довженко.
8 травня 1970 року пам’ятник був урочисто відкритий і з цього часу, щороку, 9 травня, за будь-яких погодних умов біля його підніжжя проводиться мітинг в честь пам'яті загиблих.
У 1980 році композицію пам’ятника доповнила додаткова Стелла – залізобетонна конструкція, обкладена червоним гранітом.
З обох боків пам’ятника та на Стеллі викарбувані прізвища 557 заводчан, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.
З 1569 заводчан, що приймали участь у боях на фронті, 298 пройшли усі випробування війни від її початку і до Дня Перемоги, 259 з них повернулися з фронту працювати на завод.
У період окупації Києва на колишньому заводі діяла група підпільників в складі 25 чоловік. Більшість з них загинуло.
Багато верстатобудівників в період війни воювали в партизанських загонах.
Напередодні травня 1985 року на заводі працювало 367 учасників війни. З кожним роком їх кількість невпинно зменшується.
У день 69-ї річниці Перемоги ніхто з них вже не працює на підприємстві, але вони залишилися почесними учасниками бойових дій та ветеранами Великої Вітчизняної війни заводу.
Наразі на обліку у ветеранській організації мікрорайону перебувають:
15 інвалідів Великої Вітчизняної війни, 9 учасників бойових дій, 6 в'язнів концтаборів – учасників бойових дій, 2 воїна інтернаціоналіста, 1 інвалід збройних сил, 13 вдів інвалідів та учасників бойових дій, 5 дітей загиблих фронтовиків, 69 учасників війни, з яких – 50 жінок, 185 дітей війни, з яких 119 – жінки.
Ні на хвилину не зітруться з пам’яті нашої імена тих, хто віддав своє життя в ім'я Перемоги, хто вижив на фронті, хто працював на трудовому фронті.
Пошук невідомих 70 прізвищ учасників бойових дій на усіх фронтах Великої Вітчизняної та Другої світової війни продовжується і дотепер.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю