Володимир Верменич. Справжній талант – завжди сучасний
«Це найбільше щастя, коли знаєш, що твій твір сподобався багатьом, коли усвідомлюєш, що твоя пісня допомагає людям, створює у них світлий настрій. І я по-справжньому заздрю молодому поколінню, яке ще відкриває таємниці інших мелодій, нащадкам, які будуть дружити з піснею, любити пісню, іти з нею по життю». В.Верменич
Володимир Миколайович Верменич (03.08.1925 - 11.12.1986) - український композитор, хоровий диригент, педагог.
Володимир Миколайович Верменич народився 3 серпня 1925 року в селі Бориси Глобинського району Полтавської області. Його батько, Микола Гурійович, попри фах фельдшера, був музично обдарованою людиною, грав на багатьох народних інструментах і навчав грати на них своїх земляків, згодом уславлених композиторів Георгія Майбороду і Платона Майбороду. Мати, Євгенія Іванівна Мірошниченко, вчителька, теж не мислила свого життя без пісні.
Якби відомий український композитор, заслужений діяч мистецтв України Володимир Верменич написав музику тільки до однієї - єдиної пісні «Чорнобривці» на слова Миколи Сингаївського, вже за це його можна було б зарахувати до класиків вітчизняної культури. Адже його пісня вже кілька десятиліть звучить в серцях мільйонів українців і не тільки на Батьківщині, але і в далекому зарубіжжі. Перетворившись давно в народну, улюблену для багатьох поколінь, вона і сьогодні хвилює своєю проникливою любов’ю і синівською відданістю до найдорожчої для кожного з нас людини – мами. Його музика має одну дуже цінну особливість – вона зігріває, об’єднує і лікує душу…
Романтик за натурою, композитор віддавав перевагу ліриці, вправно поєднуючи традиційні народні мотиви з сучасними естрадними ритмами. Його пісні про матір, про кохання, про чистоту й вірність почуттів вражають глибоким проникненням у найпотаємніші куточки людської душі. Костянтин Огнєвий згадував, як його приймали у канадському Монреалі. «…Виконав одну пісню, другу, третю. А потім – «Чорнобривці», і музика Верменича, і слова Миколи Сингаївського всіх приголомшили… Спершу зал скидався на водоспад: він ревів, гудів, аплодував. Я ще раз повторив пісню – і вже замість шуму між рядами чулося відверте схлипування – десятки людей плакали…» Тема Матері проникливо звучить і в інших піснях В. Верменича – «Заспівай мені, мамо моя», «Ти снишся завжди мені, мамо» та інших.
Дар поєднувати глибоку лірику з громадянськими мотивами – відмітна риса творчості композитора. У ній він віддав шану дітям, закатованим у концтаборах («Кличе спалена пісня»), молодим ентузіастам 50-х років («Ти мене згадай біля Дніпра»). Створені ним хорові твори («Дніпро-Славутич», «Гомонить земля піснями», «З Кавказом говорять зелені Карпати»), постійно перебували у репертуарі відомих українських колективів: Державного українського народного хору ім. Г. Верьовки, Закарпатського народного хору, жіночого вокально-хореографічного ансамблю «Таврія», ці пісні є у репертуарі хорових колективів Святошинського району міста Києва.
Глибока народна основа і щирість почуттів робили пісні Володимира Верменича популярними, щойно вони виходили друком – окремими збірками («Горобина ніч», 1973), на сторінках журналів «Україна», «Дошкільне виховання», «Початкова школа», репертуарних збірників «Заспів», у «Бібліотеці художньої самодіяльності». Цими книжками і збірками користуються в роботі керівники самодіяльних колективів району.
Загальний творчий доробок композитора складається з понад 200 пісень. Мабуть, їх могло бути ще більше, але впродовж останніх десяти років Володимиру Миколайовичу постійно доводилося долати тяжкі недуги. Проте оптимізму та творчої наснаги він не втрачав. Багато часу проводив на гастролях, разом із хором ім. Г. Верьовки робив якісні обробки народних пісень. Не розлучався з гітарою, якою віртуозно володів. Мріяв про те, щоб повернути популярність бандурі і прищепити любов до цього інструмента молодим виконавцям.
Дитячі заклади естетичного виховання Святошинського району: школа мистецтв №8, музичні школи №№ 22,23,29 втілюють бажання Володимира Миколайовича в життя. Клас бандури є у кожному закладі. Грі на цьому інструменті навчаються діти і несуть по життю вміння володіти цим інструментом, і пропагують мистецтво грі на бандурі, завдячуючи своєму талантові. Свою віртуозну гру на бандурі з виконанням українських пісень дарує на концертах слухачам і викладач КДШМ№8 Ірина Родіонова. Є в її репертуарі і пісні Володимира Верменича.
Джерело: управління культури, туризму та культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації