Вони стали проти ворога зі зброєю в руках та з любов'ю до батьківщини в серці (фото)

29-30 січня в підліткових клубах за місцем проживання Централізованої системи підліткових клубів «Щасливе дитинство» Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації вшановували пам'ять Героїв Крут. Круглі столи «Бій під Крутами: взірець подвигу в ім’я Батьківщини, попри військову поразку» відбувся для старшокласників, а молодших дітей ознайомили з подіями 96-річної давності в бесідах «29 січня – день пам’яті Героїв Крут».

Бій під Крутами - високий і трагічний спалах героїзму українців, у світі часто проводять  його паралель з подвигом 300 спартанців.

Шлях до серця України рятували ті, кому б іще жити й жити, кохати, будувати Українську державу. Але вони, 300 київських студентів і гімназистів старшого курсу взяли в руки зброю і полягли за майбутнє Вітчизни у нерівному бою.

Довідка: Неоголошена війна радянської Росії проти УНР розпочалась з середини грудня 1917 року. Більшовицькі війська все більше просувалися вглиб країни. Важливим об'єктом була залізниця, що зв'язувала Бахмач з Києвом. Саме вздовж неї і розпочало наступ більшовицьке військо.

Бій під Крутами — бій, що відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під однойменним селищем за 130 км на північний схід від Києва (між Бахмачем та Ніжином). Цей бій між 4-тисячною (за деякими даними 6-тисячною) більшовицькою армією (вояками 1-ї революційної армії Єгорова та 2-ї армії Берзіна — червоногвардійцями і балтійськими матросами) та 300 добровольців студентів Українського національного університету Св. Володимира, гімназистів старших класів і гімназистів старшого курсу Першої ім. гетьмана Б. Хмельницького Юнацької військової школи і кількома десятками бійців вільного козацтва, тривав 5 годин.

Більшовицьким наступом на Київ командував головком радянських військ, підполковник Михайло Муравйов. Його промови й виступи перед червоноармійцями розкривають ставлення більшовиків до українського населення. Так, на станції Бахмач, якраз напередодні взяття Києва, Муравйов, за свідченнями очевидців, звернувся до своїх військ із такими словами: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте не багато вам працювати. Наше завдання – взяти Київ і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, не постою ні перед чим: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх всіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…».

Однак, незважаючи на десятикратну перевагу більшовицьких військ, через бій, втрати  і розібрану залізницю росіяни цього дня не змогли продовжити наступу на Київ.

 27 юнаків після бою потрапили в полон до більшовиків.  Полонених студентів спочатку розстрілювали, а потім добивали штиками і ножами. Це був перший випадок розправи над полоненими у роки громадянської війни. Він показав, що ця війна ведеться за іншими правилами, адже на фронтах Першої світової війни воюючі сторони дотримувались міжнародних Женевських конвенцій щодо полонених, за якими останнім гарантувалося життя.

У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди та з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати знайдених полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав юнаків, що загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Газета «Нова Рада», 1918, (Київ).

Десятиліттями історія бою замовчувалась. Лише окремі згадки про затятий опір «контрреволюційних військ Ради» під Крутами містилися у спогадах більшовицьких воєначальників – Муравйова, Антонова-Овсієнка, а також радянських працях, що відображали «героїчне» становлення влади Рад в Україні. Лише згодом, у роки незалежності України, в 2006 році на місці бою було встановлено пам'ятник.

На початку 2012 року на місці дерев’яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено пам’ятник молодим героям, виготовлений із каменя козацький хрест, у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата із святого Євангелія – «Найбільша любов – життя покласти за друзів». Пам’ятник встановили за кошти громади.

Джерело: управління у справах сім’ї, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації