Всесвітній день боротьби з поліомієлітом

Дата заходу приурочена до дня народження Д. Солка – американського епідеміолога та вірусолога, який розробив інактивовану вакцину проти поліомієліту (1952-1955 рр.).

У 1988 р. була створена Глобальна Ініціатива по Ліквідації Поліомієліту (ГІЛП).

З часу створення ГІЛП число випадків захворювання на поліомієліт зменшилось більш ніж на 99%.

У дощеплювальний період розповсюдження поліомієліту мало повсюдний і виражений епідеміологічний характер. Реєструвались сезонні підйоми захворюваності у літньо-осінній період. Діти від 6 місяців до 5 років були основною віковою групою захворюваності.

Джерелом інфекції є зараження людини. Поліовірус з’являється у виділеннях з носоглотки через 36 годин, а у випорожненнях – через 72 години після зараження та продовжує виявлятись протягом одного та 3-6 тижнів відповідно. Найбільше виділення вірусу відбувається на першому тижні захворювання. Хворі особливо небезпечні в останні дні інкубації та в перші дні хвороби, коли вірус розмножується в носоглотці і виділяється при експіраторних актах. На один маніфестний випадок припадає від 100 до 1000 випадків безсимптомного носійства поліовірусу. Тому випадки безсимптомного носійства несуть велику загрозу. Інфекція передається фекально-оральним шляхом (через інфіковані продукти харчування, воду, іграшки, руки) та повітряно-краплинним шляхом. Сприйнятливість до вірусу поліомієліту загальна, проте найбільш сприятливі діти до 5 років. При цьому клінічні прояви розвиваються у 5% заражених, а паралітична форма зустрічається не більше ніж в 1% випадків. Частка вірусоносіїв сягає 90-95%. Постінфекційний імунітет є тривалим, але типоспецифічним. Тому особи, які перехворіли на поліомієліт, не звільняються від профілактичних щеплень.

Інкубаційний період при поліомієліті становить 3-35 днів, в середньому – 7-14 днів.

Збудник має особливу тропність до нервової системи. Уражені вірусом клітини гинуть, у зоні ураження виникає набряк, інфільтрація нейтрофілами та лімфоцитами, які сприяють розсмоктуванню некротичних ділянок. Настає часткове або повне відновлення функції м’язів. При великому ураженні некротизовані ділянки заміщуються сполучною тканиною, а м’язи перестають функціонувати, поступово атрофують, формуючи стійкі в’ялі паралічі. При поліомієліті можуть уражатись кровоносні судини, виникає периваскулярний набряк.

Вірус поліомієліту може проникати у серцевий м’яз з розвитком міокардиту.

В залежності від клінічних проявів виділяють:

1. безсимптомно протікаючу інфекцію;

2. абортивну форму;

3. непаралітичну форму;

4. паралітичні форми:

- спинальний поліомієліт;

- бульбарний поліомієліт;

- понтонний поліомієліт;

- бульбо-спинальний поліомієліт.

Розділяють легкий, середньо-важкий та тяжкий перебіг поліомієліту.

У гострому періоді найтяжчі ускладнення пов’язані з порушенням дихання та вентиляції легень. У хворого виникають:

- дихальна недостатність, гіпоксія;

- асфіксія;

- набряк легень;

- емболія легень;

- раптова зупинка легень;

- вторинні пневмонії;

- колапс.

Найбільш тяжкі ускладнення формуються після перенесеного поліомієліту – стійкі в’ялі паралічі з атрофією м’язів.

Результатами перенесеного поліомієліту є:

- повне одужання після непаралітичних форм хвороби;

- смерть у 20-50% хворих на паралітичну форму;

- порушення функції опорно-рухового апарату від незначної кульгавості та (або) слабкості в окремих групах м’язів до повної атрофії м’язів, контрактури м’язів – антагоністів.

Зусилля щодо викорінення поліомієліту призвели до зменшення захворюваності з 350 тис. випадків у 1988 р. до 483 випадків у 2001 р. після чого вона залишилась на рівні до 1000 випадків на рік.

Завдяки ГІЛП з ліквідації поліомієліту, ВООЗ сертифікували наступні регіони як вільні від поліомієліту:

1994 р. – Американський регіон.

2000 р. – 36 західних країн Тихоокеанського регіону, включаючи Китай і Австралію.

2002 р. – Європейський регіон (у т.ч. Україна).

2014 р. – увесь регіон країн Південно-Східної Азії.

2020 р. – Африка.

На даний час більше 80% населення планети мешкають в регіонах, вільних від поліомієліту. Дикий поліовірус був ліквідований майже повсюдно, окрім двох країн – Пакистан і Афганістан.

Поліомієліт продовжує викликати епідемії в інших країнах через заноси поліовірусів з Пакистану та Афганістану:

1997 р. – Чечня.

2010 р. – Росія.

2011 р. – Китай тощо.

У 2022 р. у світі зареєстровано 30 випадків поліомієліту (Афганістан – 2, Пакистан – 20, Мозамбік – 8).

У 2023 р. - 12 випадків (Афганістан – 6, Пакистан – 6).

В Україні з 1997 р. випадків паралітичного поліомієліту не зареєстровано.

Проте не виключена можливість занесення вірусу поліомієліту в країну, де під загрозою перебувають близько 25% дітей, чиї батьки відмовились від щеплень. У 2015 та 2022 роках в Україні (Закарпатська область) реєструвались спалахи паралітичних форм поліомієліту, викликаного вакцинними штамами вірусу серед нещеплених дітей.

Для підтримки статусу країни, вільної від поліомієліту та профілактики поліомієліту необхідне підтримання високого рівня охоплення щепленнями дітей проти поліомієліту (не менше 95%).

Враховуючи, що головним профілактичним заходом при поліомієліті є специфічна імунопрофілактика, діти мають отримати 6 щеплень: у 2 і 4 місяці інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ); у 6 і 18 місяців та у 6 та 14 років оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ).

ВООЗ надає рекомендації з профілактики поліомієліту:

- досягти широкого охоплення вакцинацією немовлят для скорочення числа сприйнятливих дітей до поліомієліту;

- заснувати два загальнонаціональних дня для імунізації дітей молодших 5 років;

- організувати компанії по імунізації на дому;

- організувати систему надзору за епідеміологією поліомієліту в різних країнах.

Всесвітні дні боротьби з поліомієлітом мають мету – привернути увагу світових суспільств до проблеми захворюваності на поліомієліт та його наслідків, а також вказати на необхідність проведення своєчасних профілактичних заходів.