Знайомтесь: Українські січові стрільці

«Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з московських кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!»

На службі: 1914 – 1918

Країна: Австро-Угорщина, ЗУНР

Рід військ: Легіон

Чисельність: 7 тис. осіб

Сьогодні, коли на сході України проходить антитерористична операція, коли в боях і втратах загартовується українське військо питання патріотичного виховання дітей і молоді виходить на передній план. У бібліотеці для дітей «Книжкова світлиця» ЦБС «Свічадо» управління культури, туризму та охорони культурної спадщини пройшла патріотична година  «Історія України. Українські січові стрільці».

Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестру УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії. Українські січові стрільці були сформовані з добровольців, які відгукнулись на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 року і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Американський історик Дж. Армстронг, аналізуючи проблеми українського націоналізму, зазначав, що ідея українських національних військових формувань зародилася у галицьких «Січах», згодом розвинулася в «Січових стрільцях» і закріпилася у військових формуваннях середини XX ст. Однією із причин цього було те, що Росія хотіла знищити останнє, сильне гніздо українського національного руху в Галичині, що загрожувало її великодержавним, імперіалістичним планам і цілості російської імперії.

Українські стрілецькі організації, які утворилися у передвоєнний період у Східній Галичині стали підтвердженням національних традицій та державотворчих устремлінь місцевого українського населення. Значна кількість українських юнаків та юначок вважали своїм безпосереднім обов'язком навчання військовій справі задля боротьби за незалежність свого народу.

У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по усій Галичині. Найперше вони утворилися в  Бориславі (керівники - Клим Гутковський, Левко Лепкий, Пилип Левицький),  Сокалі (керівники - Осип Демчук, Осип Семенюк),  Яворові (керівник - Роман Харамбура),  Ясениці Сільній  (керівник - Григорій Коссак). Активно працювали в новостворених товариствах М. Волошин, С. Рудницький, В. Кучабський, Д. Вітовський. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств «Січових стрільців».

Створення УСС стало першою спробою організувати українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і звільнити їх від іноземного панування.

Діти з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря про битви січових стрільців, про їх любов до Батьківщини, про їх безмежну відданість Україні. Відкриттям для багатьох було те, що гімном січових стрільців була пісня «Червона калина».

Джерело: управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації