1 березня – Всесвітній день імунітету

Імунітет – специфічна несприйнятливість до впливу збудників інфекційних хвороб та їх токсинів, що створюється при взаємодії організму з антигеном.

Набутий імунітет розвивається, як правило, в наслідок первинного контакту імуної системи організму з інфекційним агентом (антигеном). Антиген є головним регулятором утворення імунітету: у його присутності стимулюється імунна відповідь. Ефективні механізми усувають антиген.

Приблизно 10 генів організму контролюють загальний рівень утворення антитіл на складні антигени.

Імунна, нервова та ендокринна системи взаємодіють між собою і приймають участь в механізмах утворення імунітету.

Специфічна профілактика, в т.ч. вакцинація, – це штучне створення імунітету, введення чужорідного агента в організм. Імунізація як первинний контакт з антигеном повинна бути нешкідливою. Виготовлення вакцин зведено до виділення протективних антигенів, позбавлених реактогенності.

Ціль вакцинації – створення специфічної несприятливості до інфекцій, обумовленої наявністю високого рівня антитіл та популяції імунокомпетентних клітин, котрі при повторному контакті з антигеном швидко проліферують.

Засоби специфічної профілактики (вакцинація) застосовують  проти інфекційних хвороб, при яких найбільше активний механізм передачі. До таких належать захворювання, збудники яких розповсюджуються повітряно-краплинним шляхом (дифтерія, кашлюк, кір, краснуха, епідпаротит, туберкульоз тощо).

Також імунізацію використовують при невисокій захворюваності проти тих нозоформ, для котрих характерні важкий перебіг з високою інвалідізацією та летальністю, відсутність ефективних засобів лікування, висока соціальна значимість (поліомієліт, правець тощо).

Організаційно реалізується вона у вигляді планових щеплень і щеплень за епідемічними показниками.

Специфічна профілактика має дві задачі: забезпечення індивідуального захисту осіб, що імунізуються, та створення популяційного імунітету.

Популяційний імунітет, як тормозний фактор розвитку епідемічного процесу, має основне значення при повітряно-краплинних інфекціях та деяких інших антропонозах. Для повного виключення розвитку епідпроцесу необхідно імунізувати не менше 95-98%сприйнятливих людей.

В Україні планові щеплення для створення популяційного імунітету проводять проти 10 хвороб: дифтерії, кашлюку, кору, епідемічного паротиту, краснухи, туберкульозу, Hib-інфекції, поліомієліту, правця, вірусного гепатиту В.

Восьмого травня 1980 року тридцять третя сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я урочисто проголосила, що світ та всі народи Землі одержали перемогу над натуральною віспою. Ліквідація хвороби була досягнута завдяки суцільній імунізації населення світу.

21 червня 2002р. Україну у складі Європейського регіону ВООЗ було сертифіковано як територію, вільну від циркуляції «дикого» поліовірусу. Ця перемога над страшною недугою стала можливою також завдяки імунопрофілактиці.

До поодиноких випадків доведено в Україні захворюваність на дифтерію.

Досягнення вакцинопрофілактики дозволило ВООЗ в подальшому сформулювати задачу ліквідації (елімінації) кору на окремих географічних територіях.

Україна до останніх років була на межі елімінації цієї інфекційної хвороби. Проте зростання кількості неімунного населення призвело до спалаху кору в країні, починаючи з 2018 року.

Причинами низького охоплення щепленнями населення, в першу чергу дітей, стали:

медичні протипоказання;

нерегулярні поставки вакцин у попередні роки;

відмови батьків від імунізації дітей.

По Святошинському району м. Києва за 2014-2016р.р. плановими профілактичними щепленнями проти кору було охоплено всього 58-60% підлеглих контингентів.

Тільки поліпшення обізнаності населення про необхідність захисту від інфекційних хвороб і права на імунопрофілактику кожної людини сприятиме збільшенню охоплення щепленнями.

Потрібно пам’ятати, що альтернативних вакцинації ефективних засобів створення захисту проти інфекцій не існує.

Дитину слід захистити від інфекцій ще до того, як вона почне активно контактувати з іншими дітьми у дитячому закладі або на дитячому майданчику тощо.

Джерело: Святошинський підрозділ ГМВЛД – О.Л.Громашевська