150-річчя з дня народження митрополита української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького
«До осягнення наших національних ідеалів треба нам єдности… Треба нам, оскільки це тільки можливе, усунути всякі роздори і все, що ділить, і всіма силами змагати до осягнення, по змозі, якнайбільшої єдности...»
Андрей Шептицький
29 липня 2015 року виповнюється 150 років з дня народження митрополита Української Греко-Католицької Церкви, громадського діяча, мецената Андрея Шептицького.
Андрей Шептицький ( мирське ім’я Роман Марія Александр Шептицький) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, Яворівського р-ну, Львівської обл. у родині графа Івана та графині Софії з родини Фредрів Шептицьких. Рід Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, грамоту на право земельного володіння якій у 1284 р. надав галицько-волинський князь Лев Данилович.
У 1899 імператор Франц Йосиф І іменував Андрея Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17 вересня 1899). Після смерті митрополита Юліяна Сас-Куїловського Андрей Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя. Інтронізація відбулася 17.01.1901 у соборі св. Юра у Львові. Шептицький, будучи депутатом Галицького сейму і членом палати панів Австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси українського населення Галичини. У січні 1906 року Шептицький очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка поставила питання про надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії.
Перш за все Андрей Шептицький здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвіченних священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові вісьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей та – 1914 року український університет у Львові. Росія та Польща виступили категорично проти його заснування.
З того часу, коли Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. Як митрополит, Шептицький двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр.) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею.
Одним із найбільшим політичним досягненням Андрея Шептицького стала у 1914 році домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.
У період між двома світовими війнами Андрей Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933 році, як і багато інших представників церкви, засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав евреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.
До кінця свого життя митрополит лишався вірним сином українського народу, незважаючи на мінливі і дуже складні політичні події. Він завжди дотримувався принципів гуманізму. Андрей Шептицький є символом української Церкви, національного й духовного єднання. Окрім того Владика відомий в нашій історії як політичний діяч, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту.
Ніхто з єпископів у цілій Європі не виступав так відкрито й беззастережно проти нацизму та фашизму. Засуджуючи переслідування євреїв, Андрей Шептицький звертався з протестом до Гіммлера проти нищення єврейського населення у Галичині, писав листи до папи Пія ХІІ. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. 21 листопада 1942 року Андрей Шептицький опублікував послання «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства.
Помер митрополит 1 листопада 1944 р., а 5 листопада того ж року був похований у крипті Архікатедрального Собору Святого Юра, залишаючи по собі незгасний приклад добра пастиря Української Греко-Католицької Церкви.
Нещодавно Папа Римський Франциск підписав декрет, яким усьому світові проголосив геройські чесноти митрополита Андрея Шептицького. Відтепер вся Вселенська Церква називає його праведним. Підтвердження геройськості чеснот – це один з етапів процесу, після якого для беатифікації потрібно підтвердження чуда, отриманого за заступництвом кандидата на прославу.