22 травня - День святого Миколи Чудотворця

Відомо, що церква двічі відзначає Святомиколаївські дні. 19 грудня християни вшановують народження Чудотворця, а 22 травня Літнього Миколи, Теплого Миколи) свято встановлено на честь перенесення мощей Чудотворця з Мир Ликійських (нині це місто Демре, Туреччина) в італійське місто Барі.

Яка ж передісторія свята Літнього Миколи?

Коли святитель помер, його тіло поховали у гробниці в храмі, де він здійснював Богослужіння. До гробниці завжди приходило багато людей, аби зцілитися. І такі дива ставалися. Це тривало до 1087 року. У той час Візантійська імперія, до складу якої входила і Ликія, потерпала від турецьких нашесть. Турки спустошували міста, села, монастирі, церкви.

Християни, безперечно, вболівали за свою святиню – мощі Миколая Мирликійського. Та якось одному священику з італійського міста Барі уві сні явився святий Миколай і повелів, щоб його мощі перепоховали саме у місті Барі. Що й було зроблено 22 травня.

Свято Літнього Миколи пов’язане й з багатьма народними традиціями. Колись у цей день господарі виводили коней у поле чи на луг на першу пашу. З цієї нагоди на майдані, в центрі села, священики служили молебні та кропили коней свяченою водою. Вершники їздили верхи, «щоб нечиста сила коней не морила».

На Літнього Миколи також сіяли гречку і починали стригти овець.

Народні приказки та прикмети говорять:

– Прийшов Літній Миколай – коней випасай.

– Юрій з теплом, а Микола – з кормом.

– До літнього Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.

–Літній Микола теплий і квітучий – буде багато меду.