24 липня Київ відзначає День національного прапора

Більш ніж за рік до проголошення Незалежності України, двадцять чотири роки тому, 24 липня 1990 року, над будівлею Київської міської ради був вперше офіційно піднятий національний синьо-жовтий прапор - символ нової української держави.

Це був важливий день в історії нашої держави, який оцінюється, як визначна подія, що символізувала початок нової епохи в історії України.

Дорогу синьо-жовтому символу суверенної держави відкрила Президія Київської міської Ради народних депутатів, яка прийняла відповідну ухвалу. А у 2000 році Київська міська рада прийняла рішення вважати 24 липня міським святом — Днем українського національного прапора

Люди, які тоді пішли проти системи і підняли національний прапор над Київською міською радою - герої. Їх імена повинні знати і пам’ятати кияни.

Святошин пишається, що проект доленосного рішення «Про використання української національної символіки в м. Києві» підготував нинішній очільник Святошинського району Олександр Михайлович Кулик, у 1990 році - депутат Київської міської ради, заступник голови комісії «З національних питань та контролю за впровадженням Закону про мови в УРСР».

Велика преамбула до рішення розтлумачувала депутатам всі деталі та історичні витоки символіки. У підсумку стверджувалося: «Київрада вирішила: підняти над будинком Київради український національний синьо-жовтий прапор, окрім того,  встановити в сесійній залі герб-Тризуб та виконувати гімн «Ще не вмерла Україна». І районним радам Києва було доручено приймати такі ухвали, керуючись документом Київради.

«Непростим був шлях прийняття цього рішення», - згадує голова Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Олександр Михайлович Кулик…

«Наприкінці червня саме закінчилася сесія міськради, почалися канікули. Тому, щоб не чекати до осені, ми винесли це рішення на Президію Київради, адже 16 липня 1990 року вже була прийнята декларація про державний суверенітет України.

18 липня 1990 року - це рішення було прийняте за основу Президією Київради і була утворена комісія на чолі з професором Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, доктором економічних наук Василем Нестеренком. Підготовлений мною проект рішення доопрацювали.

На порядку денному засідання Президії Київради 24 липня 1990 року першим стояло питання про символіку. Міськком компартії дав доручення зробити все, щоб це рішення не було прийняте. Раптом з’ясовується, що того дня через страйк тролейбусного депо Президія не відбудеться: депутатам треба було їхати до страйкуючих, щоб владнати ситуацію. Ми знайшли розумний вихід: частка депутатів поїхали в депо, а питання про символіку перенесли з першого місця на трохи пізніший час. Президія таким чином продовжувала працювати. Коли відсутні повернулися, то з ними - і голова страйкового комітету, який повідомив, що страйк призупинено, але якщо сьогодні рішення про символіку не буде прийнято, то тролейбусне депо оголосить безстроковий страйк. Ця заява стала неоціненною допомогою для демократичних сил в Київраді, бо тоді почалося обговорення питання про символіку. 

Щоб зірвати кворум Президії, комуністи почали під різними приводами залишати засідання. Тоді люди просто заблокували виходи і не випускали їх із зали. На вулиці вирував народ.

Треба згадати, що Народний Рух України, членом якого я був, провів велику підготовку: з усіх регіонів України до Києва їхали люди. У Львові виготовили синьо-жовтий прапор, на Софіївському майдані його освятили, щоб потім принести до будинку Київради.

Довкола Київради зібралися тисячі людей. У залі Київради розгоралися неабиякі пристрасті.

На територію Київради, у двір, були звезені міліцейські загони особливого призначення - з касками, наручниками, газовими балонами. Стояли водомети у підворітті.

Люди підняли би прапор у будь-якому випадку. Але якби це зробили без ухвали Президії Київради, то це спричинило б, можливо, навіть кровопролиття...

О шостій вечора народу все більшало. Транспорт стояв. Люди подекуди вилазили на опори, дахи тролейбусів. Здається, я такого велелюддя не бачив навіть під час Помаранчевої революції.

Голова Київради Арнольд Назарчук покинув Президію, бо йому стало зле. Керівництво взяв у свої руки Олександр Мосіюк. Генерал Недригайло, тодішній очільник Київської міліції, підійшов до Мосіюка і попередив: «Якщо рішення не приймете - проллється кров».

Почали голосувати. Було 12 голосів «за», не вистачало одного голосу. Його дав комуніст Микола Іванович Нестеренко: проголосував «за». Зараз він завжди цим пишається, а тоді його «з’їдали» однопартійці.

Доленосну ухвалу про національну символіку у місті Києві Президія Київської міської ради прийняла пів на сьому.

І коли ми вийшли з рішенням до людей на Хрещатик і коли близько сьомої години вечора підіймали освячений прапор - це була всеохоплююча ейфорія. Люди клали квіти до підніжжя щогли. Обіймалися, цілувалися. Олександр Мосіюк особисто піднімав прапор.

Після того, як 24 липня 1990 року Київ підняв омріяний український прапор - пішла ланцюгова реакція по всій Україні. Харків, Суми, Одеса, Донбас і Галичина йшли разом під українським прапором, хоч і говорили різними мовами. Таким був цей доленосний день...»

У той непростий час вчинок кожного депутата Київради, кожного політика, кожного українця, хто доклав зусиль до цієї доленосної події, засвідчив їх величезний патріотизм, сміливість та рішучість. 

24 липня 1990 року є для нас прикладом та своєрідним маяком на нелегкому шляху до благополуччя та заможності України і її столиці. Наш синьо-жовтий стяг, що майорить над столицею України, надихає на добрі справи заради розвитку улюбленого міста і всієї країни!

До цієї дати в бібліотеці імені Герцена Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації пройшла інформаційна ініціатива «Національний прапор в столиці України».

«...Наше завдання зробити так, щоби через десять, двадцять років наші діти, кожен учень знали імена всіх патріотів, які підняли 24 липня 1990 року український прапор над Київською мерією», - зауважила начальник управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Ірина Трусова.

Довідка:

У 2000 році, Київська міська рада прийняла рішення «Про святкування Дня національного прапора в столиці України - місті Києві».

З того часу, щороку 24 липня в Києві на муніципальному рівні офіційно відзначається як День національного прапора. У 2001 році на п’єдесталі флагштока було встановлено бронзову меморіальну дошку.

23 серпня 2004 року був підписаний Указ Президента України №987/2004 "Про День Державного Прапора України", в якому "на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України" в Україні встановлено нове свято - День Державного Прапора України, яке щороку відзначається 23 серпня.

2009 року Президент України Віктор Ющенко вніс до цього Указу поправку, якою було засновано офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій країні.

Джерело: управління культури, туризму та охорони культурної спадщини