24 жовтня - Всесвітній день боротьби з поліомієлітом

З 1988 року у світі захворюваність на поліомієліт, викликаний диким вірусом, знизилась на 99% з 350 тисяч випадків на рік до поодиноких захворювань в Афганістані та Пакистані.

Завдання ВООЗ щодо глобальної ліквідації поліомієліту було підтримано усіма країнами ВООЗ, в т.ч. й Україною.

21 жовтня 2002 р. Європейська регіональна комісія з сертифікації ліквідації поліомієліту оголосила Європейський регіон ВООЗ (у т.ч. Україну) вільним від поліомієліту.

Ця перемога над страшною недугою стала можлива завдяки зусиллям як науковців, організаторів охорони здоров’я, так і практичних лікарів, які брали на себе виконання нормативних документів, в яких були викладені стратегія та тактика дій, спрямованих на ліквідацію поліомієліту та подальший контроль над епідситуацією.

Незважаючи на досягнуті успіхи в боротьбі з поліомієлітом у світовому масштабі, проблема не тільки не втратила актуальності, а, навпаки, набула ще більшого значення у зв’язку з можливістю:

- завозу «дикого» поліовірусу з територій, що залишаються ендемічними;

- відновлення його поширення на окремих територіях, які вважались вільними від цього збудника;

- циркуляцією поліовірусів вакцинного походження;

- потенційним ризиком виникнення вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту.

Історія поліомієліту налічує понад 3500 років. Перший медичний опис зробив лондонський педіатр-акушер Underwood у 1789 р.

Про поліомієліт як системну хворобу було заявлено норвезьким патологоанатомом Rissler у 1888 р.

Ця хвороба не привертала до себе уваги майже до кінця XVIII століття, але вже на початку XIX ст. вона була широко розповсюджена географічно. Найбільш широке розповсюдження ця загрозлива хвороба отримала в 1940-1950-х роках, коли почали реєструватись тисячі та десятки тисяч випадків паралітичного поліомієліту. Серед хворих близько 10 % помирали і майже 40% залишались інвалідами.

Поліовірус інфікує клітини глотки, мигдаликів, шийних лімфатичних вузлів та тонкого кишківника. Реакція людини на інфікування може бути різною та проявлятися у вигляді:

- персистенції різної тривалості;

- легкого захворювання із симптоматикою з боку респіраторного або шлунково-кишкового тракту;

- серозного менінгіту;

- паралітичного поліомієліту.

Останній спостерігався в довакцинальний період, приблизно, у 1% інфікованих.

Людина є єдиним резервуаром поліовірусу. При інфікуванні поліовірус визначається протягом 1-2 тижнів у глотці. 1-2 місяців – у фекаліях та близько 1 тижня – у крові. Зазначене обумовило існування фекально-орального та повітряно-краплинного механізму передачі.

Захворюваність на поліомієліт має літньо-осінній сезонний підйом.

Інкубаційний період у середньому становить 7-14 днів, але може мати інтервал 3-35 днів.

У залежності від вираженості та характеру клінічних проявів виділяють:

1. безсимптомну форму, на її долю припадає до 90% усіх випадків інфікування.

2. абортивну форму (гарячка, інтоксикація, головний біль, катаральні явища, дисфункція кишковика тощо) – 3-7 днів.

непаралітичну форму - менінгіальну (серозний менінгіт) – 3-4 тижні.

паралітичні форми:

- спинальний поліомієліт;

- бульварний поліомієліт;

- понтинний поліомієліт;

- змішаний (бульбоспинальний) поліомієліт.

Виділяють легкий (абортивна форма), середньотяжкий (непаралітична форма) та тяжкий перебіг (паралітичні форми).

Паралітичний поліомієліт має 4 періоди:

- препаралітичний (від декількох годин до 2-3 днів, може бути відсутнім);

- паралітичний (1-3 тижні);

- відновлювальний (6 місяців – 1 рік);

- резидуальний (залишкові явища назавжди).

При паралітичному поліомієліті головними ознаками, що мають діагностичне значення, є:

- гострий початок захворювання;

- наявність менінгорадикулярного синдрому;

- поява розладів руху в перші 4-5 днів захворювання;

- швидке наростання парезів (частіше до 2 днів);

- паралічі в’ялі зі збереженням чутливості;

- рання поява атрофії м’язів (2-3-й тиждень);

- відсутність тазових розладів;

- зміни в лікворі за типом серозного менінгіту;

- стійкість паралічів (понад 60 днів).

Ускладнення.

У гострий період найтяжчі ускладнення пов’язані з порушенням дихання. У хворого виникають: дихальна недостатність, гіпоксія, асфіксія в результаті інспірації їжі, слини, набряк легень, емболія легень, раптова зупинка дихання, вторинні пневмонії.

Можливе виникнення колапсу.

Найбільш важкі ускладнення формуються після перенесеного поліомієліту – стійкі в’ялі паралічі з атрофією м’язів. У дітей при цьому спостерігається сповільнення росту кісток в уражених кінцівках, часто виявляються ознаки остеопорозу, підвивихи суглобів, сколіозу, лордозу. Ураження нижніх кінцівок веде до формування «Кінської стопи», клишоногості тощо.

У вагітних поліомієліт може бути причиною довільних абортів, мертвонароджених плодів.

Непаралітичні форми хвороби закінчуються повним одужанням.

При паралітичних формах:

- бульбарний поліомієліт, якщо пацієнт залишився живим, виліковується повністю. У частини реконвалесцентів можуть тривало або постійно зберігатися гнусавість, охриплість голосу або повна афонія;

- спинальна та змішана форми мають залишкові явища – порушення функції опорно-рухового апарату від незначної кульгавості та слабкості в окремих групах м’язів до повної атрофії м’язів, контрактури м’язів-антагоністів.

Стандартне визначення випадку поліомієліту включає випадок гострого в’ялого паралічу (ГВП), при якому виділено поліовірус.

Лабораторна діагностика поліомієліту включає: виділення поліовірусу при вірусологічному дослідженні, 4-х разове збільшення антитіл до поліовірусу при 2-х кратному серологічному обстеженні та ПЛР-діагностику.

Лікування

Ураховуючи високу контагіозність поліомієліту, усі хворі підлягають госпіталізації не менше ніж на 6 місяців та ізоляції у бокси.

Призначається постільний режим з розміщенням на твердій поверхні (щиті) та створенням найбільш зручного положення для кінцівок, що запобігає розвитку контрактур у період реконвалесценції.

Етіотропне лікування відсутнє. Проводиться патогенетичне та симптоматичне лікування.

Хворий повинен отримувати достатню кількість рідини.

Профілактика

Незважаючи на те, що останній випадок поліомієліту, викликаного «диким» поліовірусом, в Україні було зареєстровано у 1993 р., а з 2002 р. країна вважається вільною від поліомієліту, загроза завозу та поширення цієї інфекції не зникла.

Для запобігання виникнення в Україні нових випадків поліомієліту та захисту здоров’я населення, у першу чергу дітей, як державними органами, так і населенням країни проводяться систематичні цілеспрямовані профілактичні заходи.

Важливим компонентом загальної профілактики поліомієліту є своєчасне виявлення усіх хворих, їх ізоляція та лікування.

Натепер у рамках реалізації Програми ерадикації поліомієліту усі випадки ГВП, у дітей – до 15 років, що є підозрою на поліомієліт, підлягають обов’язковій реєстрації та оцінюванню комісією фахівців через 60 днів після початку паралічу щодо постановки заключного діагнозу.

Ураховуючи, що на поліомієліт найбільше хворіють діти до 5 років, головним заходом профілактики хвороби є специфічна імунопрофілактика, яка дозволяє захистити населення (в першу чергу дітей), якщо рівень колективного імунітету буде не менше 95%.

Для вакцинації використовують 2 типи вакцин: жива оральна полівакцина (ЖПВ) та інактивована (убита) поліовакцина (ІПВ).

Імунізації підлягають діти від 2 місяців життя до 6 років (у 2, 4, 6, 18 місяців та 6 років).

У підсумку, заходи щодо ліквідації поліомієліту включають: регулярну імунізацію всіх дітей раннього віку; додаткову імунізацію в епідемічно неблагополучних регіонах; посилення епіднагляду за ГВП; проведення обстежень здорових контингентів (дітей з дошкільних установ, дитячих будинків тощо) та об’єктів довкілля (стічні води, вода відкритих водойм, питна вода) для виявлення циркуляції поліовірусу (дикого, вакцинного).

Оскільки поліовірус передається через брудні руки, їжу, воду, потрібно дотримуватись правил профілактики фекально-орального шляху передачі:

- ретельне та часте миття рук з милом (після відвідування туалету, перед їжею);

- вживання лише кип’яченої або гарантовано безпечної питної води;

- ретельне миття овочів, фруктів, зелені перед споживанням;

- регулярне проведення вологого прибирання та провітрювання приміщень.

Спільними зусиллями створимо щит на шляху поліовірусу, збережемо здоров’я людей, допоможемо світу ліквідувати поліомієліт на усій планеті.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ»