28 липня – всесвітній день боротьби з гепатитами
Течуть по тілу життєві соки,
І в печінці скриті їх витоки,
Бережи премного печінку – вона
Всім органам дарує сенс буття.
Запам’ятай: у ній основа всіх основ:
Здоровий дух печінки, й організм здоров.
(Авіценна)
Печінка підтримує хімічний гомеостаз в організмі.
Основними функціями печінки, що забезпечують нормальну життєдіяльність організму, є:
1. Бар'єрна функція: печінка приймає участь у знешкодженні екзо- і ендотоксинів.
2. Обмінна функція:
- обмін вуглеводів, що слугує сировиною для будування білків, жирів, вуглеводів організму;
- білковий обмін, який сприяє утворенню речовин, необхідних для нормальної функції організму;
- ліпідний обмін, коли жири використовуються як енергетичний та пластичний матеріал, а також відбувається синтез стероїдних гормонів, деяких вітамінів, ліпідів, клітинних мембран;
- пігментний обмін з утворенням прямого білірубіну.
Печінка слугує депо для мікроелементів (залізо, мідь, цинк, хром тощо), регулює кислотно-основний стан.
3. Екскреторна функція: печінка пов’язана з жовчеутворенням та жовчевиведенням.
Захворювання печінки призводить до порушень зазначених функцій, результатом яких стає загибель клітин (гепатоцитів), порушення функцій усіх органів і систем організму.
Таким чином, печінка по суті є лабораторією нашого організму.
Вірусні гепатити (ВГ) – найбільш поширені інфекційні захворювання печінки.
Актуальність ВГ пов’язана із тяжкими наслідками хвороби – формування хронічних форм захворювання, цирозу та раку печінки.
Десятки мільйонів людей у світі щорічно хворіють на гострі вірусні гепатити, з яких сотні тисяч помирають, а у значної частини осіб хвороба набуває хронічної форми з можливим подальшим розвитком, цирозу та раку печінки.
В Україні щорічно захворюваність на ВГ становить 7- 9% від кількості загального населення.
На теперішній час відомо вже 9 різних вірусів – збудників ВГ.
Усі ВГ – антропонози. Провідні клінічні прояви у них схожі. Схожі основні принципи лікування. Збудники стійкі у зовнішньому середовищі.
Проте існують різні шляхи зараження ВГ – фекально-оральний (через забруднену воду, їжу) при ВГ А, ВГ Е, ВГ F, через кров (при медичних, косметичних процедурах та вживанні наркотиків), статевий, від матері до дитини (внутрішньоутробно) при ВГ В, ВГ С, ВГ G, ВГ D.
Викладене свідчить, що профілактика цих захворювань має бути різноманітною.
Так, боротьба з ВГ, які мають фекально-оральний механізм передачі, заснована на:
- забезпеченні населення доброякісною водою для пиття, приготування їжі, миття посуду тощо;
- поліпшенні благоустрою і комунального господарства району;
- якісному митті питною водою овочів і фруктів перед вживанням;
- боротьбі з мухами;
- строгому дотриманні правил особистої гігієни – обов'язковому митті рук з милом, перед приготуванням та вживанням їжі, при поверненні з вулиці, після відвідування туалету;
- виключенні можливості контактно-побутової передачі збудника (використання деззасобів для знезараження іграшок, кухонного інвентарю і посуду тощо);
- використання вакцинації в умовах, що загрожують швидкому розповсюдженню ВГ А.
Головним в профілактиці парентеральних ВГ є:
- попередження зараження через інфіковані інструменти (для пірсингу, татуажу, голкорефлексотерапії, манікюру, проколювання вух, стомат-, хірургічної допомоги, ін’єкцій);
- дотримання безпечного сексу;
- виконання особистої гігієни в побуті;
- профілактичні щеплення проти ВГ В.
Для усіх ВГ важливе своєчасне виявлення, ізоляція, лікування хворих та проведення дезінфекції в осередку.
Таким чином, дотримання визначених вище заходів з профілактики ВГ з різними механізмами передачі та раннє звернення по медичну допомогу при будь-якому нездужанні допоможуть запобігти захворюванням, ускладненням, летальним випадкам, а головне зберегти здоровою печінку.
Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський МЦ КПХ МОЗ України»