28-м роковинам катастрофи на Чорнобильській АЕС присвячується…
Нині Україна і світ відзначають 28-у річницю Чорнобильської трагедії. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора, в результаті вибуху реактора і його подальшого руйнування, відбувся могутній викид радіоактивних речовин. Пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку зруйнувала покрівлю четвертого блоку і машинного залу.
Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Катастрофа без сумніву могла б бути більшою, якби не вони - герої-ліквідатори, які першими опинилися у пеклі смертельної радіації, закрили собою Україну від атомного монстра, поклавши на жертовний вівтар своє здоров’я і життя. Військові, пожежники, льотчики, водії, медики – неможливо перелічити всіх тих, хто був у перших рядах захисників у ту страшну мить. Багатьох з них уже немає серед нас…А ті, хто залишився жити, не можуть спокійно згадувати події чорного, отруєного радіацією квітня 1986 – го…В їхніх очах і зараз оживає оте відчуття відповідальності за свою країну, за свій народ, яке межує з подвигом.
Тоді світ був на межі вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки, а вся Європа б стала небезпечною для життя зоною.
У 1991 році на другому енергоблоці знову спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року о 13 годині 17 хвилин за наказом Президента України був назавжди зупинений останній реактор ЧАЕС і вона припинила генерацію електроенергії, а Указом Президентом України у 2006 році був офіційно встановлений День ліквідатора, який ми щороку відзначаємо 14 грудня.
Аварія на ЧАЕС – найбільша техногенна катастрофа XX століття, яка давно вийшла за межі однієї держави, ставши бідою усього людства. Це водночас й історія, і болюча реальність сьогодення, з якою протягом останніх років наша держава намагається боротися самостійно.
Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини, ще раз доводячи, що можливості людського розуму безмежні, але за умови повної відповідальності за дії і вчинки. Чорнобильська трагедія – це жорстке і безкомпромісне попередження людству.
Сьогодні усі, кого травмував Чорнобиль, щоденно пожинають наслідки трагедії. Їм потрібна особлива турбота держави та громади, дієва підтримка у боротьбі з недугами та іншими життєвими негараздами.
Святошинський район всі ці 28 років не залишався осторонь Чорнобильської трагедії. У далекому 1986 році, на той час ще Ленінградський район мав можливість надати чорнобильцям власне житло.
Більше 10 тисяч переселенців з чорнобильської зони проживають, працюють або навчаються в Святошині.
З них 5292 особи – це люди, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії на атомній станції, 1371 особа, що стали інвалідами внаслідок аварії, 2267 осіб мають статус потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, 260 з них – інваліди. В Святошинських закладах освіти навчаються 1265 дітей – чорнобильців, 10 з них – інваліди з дитинства. 450 жінок стали вдовами ліквідаторів. Серед нас, поряд з нами постійно знаходяться люди, життєва дорога яких пройшла через Чорнобиль – це 56 ветеранів ядерних випробувань.
Знаю, що ліквідатори про цю подію ніколи не забудуть. Але звертаюсь до молоді, щоб і вона пам’ятала про цю трагедію, яка спіткала наш народ 28 років тому. Бо люди, котрі не пам’ятають свого минулого, не мають і майбутнього.
Щоб це лихо не повернулося до нас у майбутньому, про нього мають знати наші діти та онуки, які вмітимуть сприймати чужий біль, як свій, знатимуть та вболіватимуть за трагічне минуле рідної держави, а отже є надія, що квітні в них будуть лише кольоровими.
Святошинська громада вже традиційно збирається біля Меморіального комплексу у «чорнобильські» дати. В Святошинському районі були засновані перші в Києві «Чорнобильський» храм (в ім’я Святителя Феодосія Чернігівського) та Алея пам’яті героїв Чорнобиля.
Сталось так, що ще до аварії на ЧАЕС в Святошині з’явилась і вулиця Чорнобильська, названа так на честь дружнього міста. Хто ж знав, що саме тут поселяться перші переселенці із зони відчуження, і що саме тут спільним коштом громада зведе православний храм і меморіал на честь пам’яті ліквідаторів?
618 родин, переселенців з Прип’яті проживають сьогодні на вулиці Героїв Космосу, 11, 13, 15 та вулиці Якуба Коласа, 29.
Звертаюсь до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи! Ви врятували Україну і світ від страшної біди. Схиляю голову перед вашою мужністю, почуттям обов'язку та відданістю Україні.
По різному склалася життєва доля тих, хто не зовсім розуміючи слово «радіоактивність», але добре розуміючи: «Державі потрібно!» - стали на захист країни і всього світу! Багатьох з тих, хто прикрив «собою» ядерний реактор вже не має поряд.
Вони не ходять вулицями нашого міста, не бачать, як зростають їх діти та онуки. Та всі ми ось уже 28 років несемо в душах і серцях світлу пам'ять всім померлим та безмежно вдячні своєю увагою всім живим учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС!
Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Чорнобильська трагедія жорстоко нагадує нам про те, що люди ще не зовсім освоїли могутню енергію атома.
Саме тому врятований у 1986 –му світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.
Людству ще належить оцінити той внесок, що зробила Україна для світу, ще прийде час схилитися у пошані перед тими, хто ціною власного життя відвернув ядерну чуму.
З того трагічного квітня 1986-го року ми знову і знову приносимо наші співчуття сім'ям загиблих і постраждалих від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Тисячі українців віддали своє життя і здоров’я, щоб подолати страшні наслідки аварії. У хвилину небезпеки, яка нависла над майбутнім не тільки нашої країни, а й усього людства, вони не побоялися загрози для власного життя. Завдяки сміливим і рішучим діям ліквідаторів, маємо можливість жити й радіти сонцю. Тож вічна пам'ять загиблим і низький уклін живим!
Святошин вклоняється!
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю