28 вересня – Всесвітній день боротьби проти сказу. Сказ - не застаріла проблема

Людину укусила, ослинила, подряпала тварина (домашня, свійська, безпритульна, дика).

Яку загрозу це несе людині? Перше, що повинно спасти на думку – сказ, інфекційна хвороба, яка призводить до 100% смерті.

Захворювання на сказ як людей, так і тварин відомо з глибокої давнини.

Сказ людини: гострий енцефаломієліт, що прогресує до коми та смерті протягом 10 днів після першого симптому.

Основним джерелом збудника сказу є дикі тварини, які в основному належать до сімейства собачих – вовки, лисиці, єнотовидні собаки, шакали, кайоти, скунси, а також комахоїдні та кровосисні кажани.

В країнах Європи основним джерелом сказу є лисиці, на Середньому Сході – вовки, у Північній Африці – шакали, у США – кайоти та скунси, в Південній Африці та в районі Карибського моря – мангусти, а в полярних районах Європи та Америки – песці.

З природних осередків сказу вірус потрапляє до свійських (велика рогата худоба) та домашніх тварин (коти, собаки). При цьому можуть формуватись антропургічні осередки сказу.

Людина заражається від хворих на сказ тварин – під час укусу, ослизнення пошкодженої поверхні шкіри, слизових покривів. При захворюванні вірус сказу потрапляє периневрально у головний мозок, а звідти – у слинні залози, де інтенсивно розмножується і виділяється зі слиною.

Інкубаційний період сказу у людини залежить від вірулентності штаму, локалізації укусу та його масивності.

Зазвичай інкубаційний період триває від 10 днів до 2 місяців, хоча може скорочуватись до 5 днів та збільшуватись до 1 року.

Найкоротший інкубаційний період буде при значних ураженнях голови, шиї, кистів рук.

Хвора на сказ людина як можливе джерело інфекції безпечна (невелика концентрація вірусу в слині).

За особливостями перебігу хвороби у людей виділяють дві основні клінічні форми сказу:

1. Гідрофобна (буйний сказ).

2. Паралітична (тихий сказ).

З урахуванням гостроти процесу:

1. Найгостріший сказ (смерть за кілька годин від часу появи перших симптомів).

2. Звичайний сказ (тривалість 3-5 діб).

3. Затяжний сказ (тривалість до 8-15 діб).

У тварин інкубаційний період складає від 10 днів до 3 місяців. Вірус у слині з’являється, як правило, не раніше ніж за 5 днів до розвитку симптомів хвороби. Саме захворювання рідко триває більше 5 днів. Таким чином, тварина заразна приблизно 10 останніх днів життя. У хворих на сказ тварин розвивається агресивність, мають місце неспровоковані напади. У травоїдних тварин агресивність, як правило, відсутня, хоча у коней можлива.

Також вірогідність захворювання на сказ значною мірою залежить від локалізації ушкоджень. У разі укусу в обличчя захворювання розвивається у 90% випадків, в кисті рук – у 68%, у проксимальні відділи кінцівок – у 23%.

Найчастіше на сказ хворіють чоловіки (75%), фахівці певних професій (ветеринари, мисливці, лісничі тощо), сільське населення, діти від 5 до 14 років.

Максимальний підйом захворюваності спостерігається у травні – вересні.

У світі щорічно від сказу помирає понад 59 тисяч людей.

В Україні сказ залишається ендемічним природно-осередковим зоонозам.

Щорічна реєстрація випадків сказу серед тварин формує постійний ризик для населення.

В умовах воєнного стану додатковими чинниками ризику є дестабілізація екосистеми та міграція диких тварин, зростання популяції безпритульних тварин, призупинення програм вакцинації диких тварин (перорально), порушення доставки антирабічних засобів, обмеження можливостей лабораторної діагностики на окремих територіях країни.

Тому будь-який випадок укусу або іншого можливого способу потрапляння вірусу сказу до людини повинен розглядатися як ситуація, що потребує вирішення необхідності проведення після контактної профілактики.

Передумовою розвитку сказу у людини є контакт із потенційно інфікованою твариною або її біологічним матеріалом (слина, нервова система).

Ризик інфікування вірусом сказу визначається характером контакту з потенційно інфікованим біоматеріалом, видом тварини, її клінічним станом та поведінкою, ймовірністю її інфікованості з урахуванням епізоотичної ситуації на відповідній території, а також своєчасністю звернення за медичною допомогою.

Джерелами сказу в Україні є:

- собаки – 39%;

- коти – 36%;

- лисиці – 16%;

- інші тварини – 7%.

Домашні собаки та коти заражаються від лисиць та безпритульних тварин, перебуваючи на дачі, в селі, на прогулянці.

Серед людей реєструються поодинокі випадки сказу:

2023 р. – 1 випадок у Вінницькій області;

2024 р. – 2 випадки у Дніпропетровській та Харківській областях;

2025 р. – 2 випадки у Дніпропетровській та Львівській областях;

2026 р. (6 місяців) – 1 випадок у Вінницькій області.

Антирабічна допомога надається особам, які зазнали укусів, подряпин, ослизнення ссавцями або інших контактів, що створюють ризик інокуляції (експозиції) вірусу сказу.

Надання антирабічної допомоги населенню спрямовано на своєчасне виявлення ризику експозиції вірусу сказу, невідкладне надання допомоги постраждалим та запобігання розвитку клінічного захворювання.

Ключовим принципом медичної допомоги є запобігання розвитку захворювання шляхом своєчасної та повної післяконтактної профілактики (ПКП). Профілактика є єдиним ефективним методом захисту людини від сказу.

Передумовою розвитку сказу у людини є контакт із потенційно інфікованою твариною або її біологічними матеріалами. До таких контактів належать укуси ссавців, подряпини з порушенням цілісності шкіри, ослизнення пошкодженої шкіри або слизових оболонок, потрапляння слини на слизові оболонки, контакт із нервовою тканиною або біологічними рідинами тварин, хворих або підозрілих на сказ. Зараження може відбутися під час професійного або побутового контакту під час лабораторної діяльності, ветеринарної практики, забою або розтину туш тварин, хворих або підозрілих на сказ, трансплантації органів від особи, що хворіє на сказ, контакті із тілами людей, які померли від сказу, за умови порушення вимог біологічної безпеки.

Курс ПКП проти сказу, як правило, проводиться амбулаторно.

Профілактика починається з первинної обробки ран, подряпин, саден та ослинених ділянок.

Первинна обробка включає негайне механічне очищення рани шляхом ретельного промивання проточною водою з милом протягом щонайменше 15 хвилин. Після промивання ушкоджену ділянку просушують стерильним матеріалом та обробляють антисептичним засобом з віруліцидною активністю (повідон-йод, хлоргексидин, 70% розчин етилового спирту або інші дозволені антисептики). За потреби рана накривається стерильною пов’язкою з урахуванням необхідності забезпечення адекватного відтоку ранового вмісту та недопущення герметичного закриття.

При потраплянні слини на слизові оболонки або в очі проводиться їх негайне ретельне промивання проточною водою або 0,9% розчином натрію хлориду.

Рутинне висікання тканин та первинне ушивання ран протягом перших 72 годин після укусу не рекомендується.

Окрему увагу слід приділяти профілактиці правця.

Після встановлення показань негайно вводиться антирабічна вакцина з дотриманням основної схеми постконтактної вакцинації.

Припинення розпочатого курсу допускається виключно за наявності офіційно підтверджених результатів ветеринарного або лабораторного контролю.

Антирабічний імуноглобулін (АІГ) є обов’язковим компонентом комбінованої ПКП за наявності показань та застосовується виключно у поєднанні з курсом антирабічної вакцинації.

Ефективність ПКП забезпечується поєднанням трьох взаємодоповнюючих компонентів:

- належної місцевої обробки рани;

- активної імунізації антирабічною вакциною;

- пасивної імунопрофілактики АІГ (за показаннями).

У Святошинському районі цілодобову роботу з ПКП здійснює травмпункт КНП «КМКЛ №7» по вул. Котельникова, 95 (тел. 333-91-02).

В Україні більшість випадків потенційної експозиції пов’язані із контактами з домашніми або здичавілими свійськими тваринами. Попри наявність системи планової вакцинації тварин, що здійснюється ветеринарною службою, ризик інфікування зберігається у випадках контакту з невакцинованими, безпритульними або недоступними для ветеринарного спостереження тваринами. За відсутності можливості клінічної оцінки або лабораторного підтвердження статусу тварини вона повинна розглядатись як потенційно інфікована, а рішення про початок ПКП приймається без зволікань.

Тому, якщо людина постраждала від нападу відомої тварини, то для вирішення питання про проведення ПКП остання підлягає огляду та подальшому ветеринарному спостереженню 10 днів (коти, собаки, тхори) або 14 днів для інших тварин.

В Україні профілактика сказу здійснюється з урахуванням між секторальної та міжвідомчої взаємодії в рамках підходу «Єдине здоров’я», що передбачає координацію дій між системою охорони здоров’я, ветеринарною службою та іншими зацікавленими сторонами.

Профілактика сказу у людини ґрунтується на ліквідації сказу у тварин шляхом:

- регуляції хижих тварин у дикій природі (відстріл мисливцями) та вакцинація їх оральною вакциною;

- боротьби з безпритульними тваринами (відлов, стерилізація, вакцинація від сказу, ідентифікація, тимчасове утримання в притулках, пошук нових власників за підтримки волонтерів і зоозахисників, благодійних фондів).

- дотримання правил утримання службових та домашніх тварин (реєстрація їх, носіння намордників, утримання на прив’язі тощо) та імунізація їх від сказу;

- своєчасної діагностики сказу у тварин;

- термінового звернення людини по медичну допомогу для призначення ПКП після контакту з твариною (укус, подряпання, ослинення).

Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ»