28 вересня Всесвітній день боротьби проти сказу
Сказ – гостре інфекційне захворювання, яке передається людині через укус або ослинення її хворою на сказ твариною. За одним з найбільш характерних симптомів захворювання сказ людини отримав також назву гідрофобії або водобоязні.
Сказ широко розповсюджений по усій земній кулі. До нього сприйнятливі усі теплокровні тварини, птахи і люди.
Хвороба входить до 5 найбільш небезпечних захворювань.
Сказ реєструється у 150 країнах, окрім Антарктиди.
Резервуаром вірусу в природі слугують в основному хижаки сімейства собачих – вовки, лисиці, шакали, койоти, скунси, а також кровосисні та комахоїдні летючі миші.
Основними розповсюджувателями сказу серед домашніх тварин, а також передавачами хвороби людям є безпритульні собаки.
З інших домашніх тварин найбільш частим джерелом зараження людей є коти.
Відомі випадки захворювання людей сказом після укусу їх пацюками та мишами.
Щороку від нього гине 55 тисяч людей та 1 млн. тварин. 95% захворювань припадає на Африку та Азію. 99% заражень людей пов’язано з укусами собак, в т.ч. 40% - діти.
В Україні головними джерелами сказу є собаки, коти, сільськогосподарські тварини та лисиці.
Необхідно відзначити, що Київська область неблагополучна зі сказу тварин. У Києві реєструються поодинокі завізні випадки захворювання серед собак, котів, лисиць.
За 2021р. по Святошинському району за медичною допомогою з приводу укусу тваринами звернулось 235 осіб, з яких 94 особи були покусані безпритульними тваринами (40%). Антирабічні щеплення були призначені 50 особам (21,3%), які постраждали від укусів дикими, невідомими або з підозрою на захворювання сказом тварин, що запобігло захворюванню їх на сказ.
Збудник – вірус сказу – знаходиться в тканині мозку та слині хворої тварини.
Термін заразності тварин визначається за 10 днів до появи симптомів захворювання і протягом усього періоду хвороби до їх загибелі.
Зараження людини відбувається при укусах, рідше при ослиненні хворою твариною. Зі слиною вірус проникає у рану, а потім по периферичним нервам досягає центральної нервової системи.
Можлива передача сказу через предмети, забруднені свіжою слиною хворої тварини, коли слина потрапляє на свіже садно шкіри.
Захворювання розпочинається після інкубаційного періоду від 1 до 30 місяців, однак він може скорочуватись до 11-12 днів та збільшуватись до 2 років і більше.
Захворювання у людини має два періоди:
- період передвісників – поява зуду, болю в місці укусу;
- період хвороби, який розділяється на дві стадії – збудження та паралічей.
Тривалість захворювання 5-9 днів. Випадків одужання від сказу не зареєстровано.
Специфічне лікування відсутнє.
При укусах людей тваринами проводять:
- первинну допомогу шляхом рясного промивання рани 20% мильним розчином не зупиняючи кровотечу;
- специфічну імунізацію антирабічною вакциною.
Профілактика сказу у людей грунтується на:
1. ліквідації сказу у тварин шляхом:
- імунізації домашніх тварин проти сказу;
- дотримання правил утримання службових собак та домашніх тварин (собак, котів тощо);
- боротьби з безпритульними тваринами;
- своєчасної діагностики сказу у тварин та проведення в осередку відповідних протиепізоотичних та протиепідемічних заходів;
- виключення контакту з дикими, безпритульними та нещепленими тваринами;
- зменшення популяцій диких хижих тварин.
2. недопущенні розвитку захворювання у людини, яку покусала або ослинила скажена тварина (первинна обробка рани, щеплення).
У Святошинському районі антирабічна допомога надається в травматологічному пункті Київської міської клінічної лікарні №7 (вул. Котельникова, 95).
В Україні у 2021р. розроблена програма контролю за сказом серед тварин. У проєкті планувалося забезпечити повну ліквідацію сказу в країні до 2030 року.
Джерело: Голосіївський МВ ДУ «Київський МЦ КПХ МОЗ України»