Лесина грушка для ЗЗСО № 281
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає…
Леся Українка
Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас поетеса, драматург, громадська діячка - одна з найвизначніших постатей в історії української літератури.
25 лютого 2021 у закладі загальної середньої освіти № 281 разом з усією Україною ми відзначили 150-річний ювілей від дня народження Лесі Українки. До цієї дати по всій країні було багато флешмобів і акцій, але однією з найцікавіших колективу нашого закладу видалася акція «І проросте пагіння з минулого у майбуття», за умовами якої будь-хто міг виграти саджанці груші, яку дуже любила поетеса. Учні вирішили отримати саджанці Лесиної груші, аби посадити їх у пришкільному дворі.
Для того, щоб отримати ці саджанці, необхідно взяти участь у конкурсі за тематикою «Леся Українка, природа, сад» і виграти в одній із номінацій. На конкурс були подані твори художньої і літературної творчості. Організатори з журналу «СонцеСад» отримали живці з 120-річної груші, яка росте поряд із музеєм у Колодяжному, прищепили їх на саджанці дикої груші і тепер вирішили передати великим прихильникам письменниці, котрі й самі є творчими особистостями.
Окрім учнів 3-Б, 4-Б та 4-Д класів та їхніх класних керівників Царенок Любові Миколаївни, Дворікової Ірини Олександрівни, Мельник Олени Миколаївни, конкурсні роботи готував10-Б клас на чолі з учителем української мови та літератури Мельник Світланою Анатолівною. У кожному з цих класів відбулися уроки, присвячені життю та творчості Лесі Українці, на яких учні презентували свої роботи. Серед них - портрет Лесі, зображення Мавки та хатинки в Колодяжному, Лесиної груші й інші ілюстрації до творів письменниці. Також на перемогу претендує композиція з пластиліну – груша та діти навколо неї. Кілька школярів написали вірші, а старшокласники створили спільний літературний твір, у якому йдеться про сучасну дівчину, котра потрапляє на екскурсію в Колодяжне. Дивовижним чином героїня твору опиняється в минулому та бачить світ очима Лесі Українки. Що відбулося далі? Про це ми розкажемо пізніше, коли буде визначено переможців конкурсу, а зараз…
Кожен учасник конкурсу мріє залишити частинку пам'яті про Лесю Українку, посадивши на території школи саджанець, а дехто з дітей сподівається мати Лесину грушку у власному саду.
Джерело: ЗЗСО № 281.