75 років перемозі над нацизмом у Другій світовій війні: незгасима людська пам’ять про катастрофічні наслідки найжорстокішої війни ХХ століття

Цього року відзначається 75 річниця перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. На початку травня щороку загострюється історична пам'ять. Увесь цивілізований світ згадує наслідки найбільш кривавої та жорстокої в історії людства війни, у якій загинуло, за різними джерелами, від 50 до 85 мільйонів людей.

Наша країна зазнала надзвичайних втрат упродовж 1939 – 1945 років, головними з яких стали життя понад 8 мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на теренах нашої країни та встали до лав борців за свободу України та звільнення її території від фашистської навали.

Протягом року з початку німецько-радянської війни вся територія України була окупована військами Третього Рейху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75 % всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним із найжорстокіших у світі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” із числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 мільйона українських євреїв і 20 тисяч ромів.

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Найтяжчі – демографічні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок дії багатьох чинників: мобілізації значної частини чоловічого населення та їх масової загибелі; депортацій 1939–1941 та 1943–1945 років; загибелі мирного населення під час воєнних дій; евакуації у тилові регіони СРСР на початку війни; внаслідок масового знищення нацистами та їхніми союзниками значної кількості військовополонених і цивільного населення; депортацій працездатного населення на примусові роботи до Німеччини; жорстокого протистояння сил руху опору в німецькому тилу; високої смертності під час окупації від голоду та хвороб; значного зменшення народжуваності тощо.

Наша країна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом зі зброєю в руках у лавах діючої армії, а також інших жертв війни, у тому числі військовополонених, остарбайтерів, підпільників, дітей війни, місцевого населення, яке постраждало від окупації та бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.

Війна - це не лише танки, гармати і видовищні бої, війна - це мільйони знищених та скалічених людських життів. Історія вчить нас, що ніякі геополітичні інтереси не виправдовують принесених війною бід.

У державах, де важливе кожне людське життя, де гуманність визнається найвищою цінністю, ідеї щодо можливості вирішувати будь-які тактичні та стратегічні питання шляхом військової сили й агресії не приживаються, адже повага до людської гідності – це свого роду «імунітет» від вірусів дегуманізації.

Жодна цивілізована країна не бере на себе виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога у Другій світовій війні – це плід титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.