«Ансамблеве музикування, як основа творчого росту у класі ударних інструментів». В КДМШ №23 провели семінарське заняття
На оркестровому відділі Київської дитячої музичної школи № 23 (завідувач відділу Федулова Лідія Миколаївна) відділу культури та охорони культурної спадщини проведено семінарське заняття, на якому було презентовано методичну доповідь «Ансамблеве музикування, як основа творчого росту у класі ударних інструментів». Доповідь підготував і провів викладач ударних інструментів Козак Тарас Васильович.
У жвавому обговоренні доповіді взяли участь викладачі відділу на чолі з завідувачем відділу Федуловою Лідією Миколаївною. Викладачі Лариса Анатоліївна Ігве, Володимир Сергійович Яковенко та Богдана Вадимівна Звягольська відмітили, що тема, яка розкрита у доповіді, не тільки інформаційна, а й містить необхідні методичні рекомендації щодо організації навчального процесу.
Педагоги оркестрового відділу Київської дитячої музичної школи №23 розуміють, що вже на початковому етапі навчання учням необхідно набувати початкові навички ансамблевого виконавства. Зрозуміло, що досягнення хорошої якості ансамблевого виконання залежить від регулярної роботи в класі. Викладачі прищеплюють учням смак до занять ансамблем та заохочують їх прагнення до виступів. Гра у ансамблі допомагає ознайомити учнів з великим різноманіттям ударних інструментів і навчити їх основам техніки гри на них, правильно використовувати тембр, колорит різних інструментів.
До відома: Протягом останніх 80-и років якісно змінилось відношення до групи ударних інструментів – з незначної вона перейшла в розряд рівноправної і концертуючої. Підсилення ролі групи ударних інструментів у сучасному оркестрі відбулася не тільки внаслідок зміни відношення композиторів до цієї групи, але і завдяки змінам її складу. Типовий для кінця XIX століття склад групи ударних інструментів – литаври, малий барабан, тарілки, великий барабан, трикутник (Йозеф Гайдн «Військова симфонія», Людвіг ван Бетховен – фінал «9 симфонії»), зараз використовуються відносно рідко. На сьогодні на перше місце у групі ударних інструментів вийшли багато металічних інструментів з визначеною висотою звуку – віброфон, дзвони, кротали, а також нові інструменти – конг, там-там, ковбел. Постійними учасниками групи ударних інструментів стали дерев'яні без визначеної висоти звуку (клавес, дерев'яні коробочки, гуїро і т.д.).
Ударні інструменти прийнято вважати ритмічною групою колективу – ансамблю або оркестру. Це означає, що для виконавця-ударника необхідний ансамбль великий, маленький, або навіть просто супровід фортепіано. Важко уявити ударника виконуючого на великому барабані, тарілках або малому барабані соло весь концерт. Такий виступ буде нецікавим і важким для сприйняття аудиторією і для самого виконавця. Ансамблева гра відрізняється від сольної насамперед тим, що і загальний план, і всі деталі інтерпретації є плодом роздумів і творчої фантазії не одного, а декількох виконавців і реалізуються вони їхніми спільними зусиллями. В музичному ансамблі спілкування можливе лише за умови ясного і узгодженого розуміння всіма його учасниками різнобічних зв’язків окремих партій та вміння підпорядковувати своє виконання досягненню спільної мети.
Джерело: відділ культури та охорони культурної спадщини