«Безсмертна слава Січових стрільців». Заходи у бібліотеках ЦБС «Свічадо» до 100-річчя бою під горою Маківка

Про  безсмертну славу Січових стрільців дізнались з  Е-інформування користувачі Центральної районної бібліотеки Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» відділу культури та охорони культурної спадщини. Інформація присвячена подіям  Першої світової війни  - битві за гору Маківку, що велися з 29 квітня до 2 травня 1915 року Маківка стала символом української зброї, що чи не найкраще передають слова поезії  Олеся Бабія:

«Верхів’я гір, верхів’я слави,

Шумить, шумить, шепоче ліс:

По битві на полях Полтави

Тут вперше український кріс

Спиняв московських полчищ лави,

І вперше по літах недолі

Слова упали тут стрільцеві:

«Ми не поклонимось цареві!

Ми прагнем волі!»

З нагоди визначної історичної події в історії українського народу у бібліотеках ЦБС «Свічадо» проведено:

Е-інформування «Безсмертна слава Січових стрільців» - 29.04.2015 у ЦРБ ЦБС «Свічадо»;

Інформаційну ініціатива «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ»  -  29.04.2015 о 15.00 год.  у бібліотеці ім. Махтумкулі;

Годину інформування «Карпатські бої Українських Січових Стрільців» - 07.05.2015 о 16.00 год. у бібліотеці імені О.Герцена;

Годину повідомлень «Українські Січові Стрільці – історія України» - 06.05.2015 о 13.00 у бібліотеці імені В.Стефаника.

Історична довідка:

Маківка - це одна із невисоких вершин Карпатських гір, що була свідком і тереном боротьби двох армій - Українських Січових Стрільців та Російської армії.     

Австрійські частини подавалися під московським напором крок за кроком. Росіяни зайняли вже половину гори й, певні перемоги, йшли вперед. Тоді виступило проти них півтори куріня Українських Січових Стрільців. Зранку 29 квітня, відбивши московитів, почали стрільці протинаступ. По короткому рукопашному бою витиснули стрільці росіян аж до їхніх шанців. По бою на багнети в самих шанцях, частина росіян піддалася, а частина пішла в розтіч, залишаючи на полі бою 200 вбитих та кілька кулеметів.

Наступного дня ворог повторив наступ на праве крило обсади Маківки. Стрілецький протинаступ скінчився переломанням ворожої лінії, здобуттям трьох кулеметів і 173 полонених.

Третій і найзавзятіший бій за гору Маківку спалахнув 1 травня.

Росіяни кинули в бій свіжі сили. З тривалішою гарматною підготовкою, на невеликий відтинок фронту, обсаджений двома стрілецькими сотнями (Будзиновськото і Мельника), рушив лавою цілий московський полк.

Крісовий стрілецький огонь засівав московськими трупами передпілля шанців. Але наступу це не стримало. Сотні салдатів підійшовши до стрілецьких шанців, засипали їх ручними гранатами. В грізний момент з'явився у шанцях стрілецький курінь, що був дотепер у запасі. З розмаху відбив наступаючого ворога й кинувся вперед. Двічі відступали московські лави під стрілецьким натиском й двічі вертали на полишену лінію. Третій, рішучий натиск стрільців примусив росіян піти в безладну розтіч. Ворожий наступ 2 травня вже не змінив витвореної стрільцями ситуації.

Перший лавровий листок, вплетений Українськими Січовими Стрільцями у вінок слави українського народу, коштував дорого — 42 вбитих і 76 ранених. В боях за гору Маківку вславилися четарі — Свідерський, Гнаткевич, Мельник, Артимович, Каратницький, Яримович, хорунжі: Степанівна, Яремкевич, Коберський, десятник Радович та стрільці Саджениця, Петрів, Кривий, браття Зітинюки й багато інших.

Від Маківки почався відворот московських військ з Галичини й дальший похід Українських Січових Стрільців по наміченому маршруту Львів — Київ. Світла, хоч і кривава перемога УСС на горі Маківці, усталила їх славу «залізної бригади», яка не дивлячись на свою нечисельність, вивінчування й несистематичний вишкіл, здатна творити вояцькі дива.

Одночасно з боями на горі Маківці, відзначилася «гуцульська сотня» УСС під проводом сотн. Клима Гутковського в завзятій боротьбі під Зашковом.

Після кривавої боротьби під Болеховом здобули УСС-и княжий город Галич (28 червня 1915). Марширувати до Галича під проводом найулюбленішого з стрілецьких старшин, майбутнього військового міністра ЗУНР Дмитра Вітовського, стрільці підняли жовто-блакитний прапор на галицькій ратуші.

Джерело: відділ культури та охорони культурної спадщини.