День Скорботи – 22 червня


Вшануймо наших співвітчизників, які ціною власного життя відстояли наше з вами право на незалежне, європейське майбутнє!
Вогонь Другої світової війни 1941-1945 рр. бушував на території України 1225 днів, і у ході жорстоких кровопролитних боїв були "перемелені" десятки добірних з'єднань вермахту і його союзників, знищена значна кількість озброєння і бойової техніки супротивника. Саме з Україною пов'язані основні і вирішальні події на всьому 4500-кілометровому фронті.
Серед фронтів Другої світової війни цей фронт був центральним і вирішальним. В 1941-1945 рр. тут були зосереджені головні сили вермахту - від 57,1 до 76,7 % загальної кількості його дивізій. Причому 60,6% з них були розгромлені саме на цьому фронті, тоді як на решті фронтів зазнали поразки 176 ворожих дивізій. Тож саме на теренах України вирішувалася доля війни, що охопила Європейський континент.
Надзвичайне місце України у війні усвідомлювали всі. Втрата республіки істотно послабила економічний потенціал держави загалом. Адже наприкінці 1940 року УРСР давала 50,5% загальносоюзного видобутку вугілля, 64,7% - чавуну, 48,8% - сталі, 67,6% - залізної руди, 25,7% - електроенергії, 20% - товарного хліба, 73% - цукру, 20% - м'яса. За такої ситуації операції, проведені на території України мали кровопролитний характер.
Про непоступливість і впертість, з якими обидві воюючі сторони протистояли одна одній в Україні, свідчать і втрати, яких вони зазнали в боях на її території.
Але ж в роки війни народ України був не тільки жертвою воєнних втрат, а й жертвою нацистської політики геноциду і насильницького режиму. Підсумовуючи втрати військового персоналу (вбитих, загиблих у полоні, зниклих безвісти, померлих в госпіталях у перші повоєнні роки) та цивільного населення, знищеного на окупованій території (вбитих і зниклих безвісти), вивезених до Німеччини на примусові роботи, тих, хто загинув у складі збройних формувань, які воювали на боці Німеччини, воєнізованих формувань відомств та винищувальних загонів науковці вийшли на загальну оцінку безповоротних втрат українців і громадян України інших національностей протягом 1941-1945 рр., що становить 11 млн 754 690 осіб, без урахування партизанів і підпільників, науково підтверджених даних про втрати яких немає.
Демографічні втрати України за час війни були значно більшими. За період з 1 січня 1941 до 1 січня 1945 року вони становлять 13 млн 584 тис. осіб.
Військові ж втрати України становили 6 млн осіб. З цього випливає, що Україна, як центральний плацдарм бойових дій в роки Другої світової війни, заплатила надзвичайно високу ціну за перемогу, за визволення Європи від коричневої чуми, за трагічні помилки та прорахунки свого державного і військового керівництва. І це, мусимо зауважити, далеко не остаточні дані. Над їх уточненням по надходженні нових матеріалів ще тривалий час доведеться працювати вченим, пошуковцям, військкоматам, усім тим, кому дорога пам'ять про кожну людину, яку забрала від нас війна.
Сьогодні вже мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Ніколи людська пам’ять не згасне і з покоління в покоління будуть передаватися історичні сторінки нашої Батьківщини. Честь і слава Вам воїни-герої, які пройшли крізь пекло тої жахливої війни.