Дерево Пам'яті. Роковинам Голодомору присвячується

Над долею України не раз піднімалося чорнокрилля лихої долі. Та, мабуть, важко уявити більш страшний час, аніж голодна агонія 1921-1922 років, 1932-1933 років, 1947 року, коли через життя мільйонів українців та народів різних національностей, які жили в Україні, пройшов Жовтий Князь Тьми – смертельний голод.

Чи варто пам’ятати той лихий час? Безсумнівно! Заради пам'яті тих, хто залишився назавжди у гіркому дитинстві, кому не судилося стати батьками, кому не дано було дожити віку… Маємо пам'ятати мудро, по-філософськи, з розумінням.

22 листопада 2013 року учні спеціалізованої школи № 196 виготовили і розвісили на Дереві Пам'яті листочки пам'яті і скорботи, на яких написали листи у минуле і листи у майбутнє. Дерево Пам’яті щороку з'являється у фойє школи. На ньому немає чорних кольорів, хоча воно і поминальне. Про те, що «Життя продовжується! Людству – Майбутнє! Голоду і бідам – НІ!» кричать барвисті стрічки.

23 листопада біля Дерева Пам'яті було запалено поминальні свічки, а на школі було приспущено Державний прапор. Сумно розвівалася на холодному осінньому вітрі чорна стрічка, як чорна доля тих, кого затягла у безвість бездна Голодного року.

Це – незабутнє… Це – пам'ятне…

Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю за поданням спеціалізованої школи № 196.