Допомога Центру зайнятості в вирішенні питання працевлаштування. Приклад з життя

Ми вже не одноразово розповідали про послуги що надає Святошинський центр зайнятості вимушено переміщеним особам, які звертаються за допомогою до центру. Сьогодні ми хотіли розповісти про людину яка з власного досвіду може поділитися щодо допомоги Центру зайнятості в вирішені питання працевлаштування – Тетяни Володимирівни. 

Тетяна Володимирівна, розкажіть будь ласка про ситуацію з якою ви зіткнулися після вимушеного переселення із зони антитерористичної операції. 

Доброго дня. П'ятого червня 2014 року я виїхала з міста Шахтарська разом зі своїми дітьми оскільки ситуація в місті була вже не безпечною. Ми приїхали до родичів у Хмельницьку область, в якій проживає моя тітка, і жили у них там майже до вересня. У вересні дитина повинна була піти до школи, у зв'язку з цим ми звернулися за допомогою в місто Славуту, там теж проживають наші родичі, і дівчинка у мене пішла в школу в перший клас. Але в зв'язку з тим, що коштів для існування не було, пожили ми там три місяці. А потім приїхали в Київ, також до родичів, тут живе моя двоюрідна сестра, вона в декреті доглядає дітей. Саме вона мені і запропонувала переїхати до себе щоб сидіти з дітьми поки я не влаштуюсь на роботу, тому що фактично залишати їх просто не було з ким.

Я приїхала до Києва приблизно десь 19 грудня. Влаштувала дитину в школу №222, так як ми тимчасово проживали на вул. Міжнародній. Почала шукати роботу. Через деякий час нас попросили з'їхати з квартири. У зв'язку з цим ми знову поміняли школу, тому що переїхали жити на вулицю Якуба Коласа, а дитині було далеченько ходити до школи кожен день. Я не завжди могла її вранці відвести, бо сама. Так моя дитина змінила три школи за один рік. Успішність до кінця року у нас вже налагодилася, але стрес звичайно все одно відчувається.

У пошуках роботи я спочатку звернулася в судову адміністрацію, оскільки я працювала в Шахтарському районному суді, думала що мені тут допоможуть влаштуватися або перевестися оскільки документи залишилися в Шахтарську, так як я була в декретній відпустці. Мені дали можливі вакансії, я поїздила по судам, але реальних вакансій не було, я не знаю чому вони висвічуються що вони є, мені скрізь відмовили в посаді секретаря, кажучи що місць немає. Допомогти з документами було теж неможливо, тому що печаток немає, і не було законодавчої бази. Мені потрібно було їхати за документами або розраховуватися через суд.

Тоді за допомогою у працевлаштуванні я звернулася до Святошинського Центру зайнятості. Стати на облік можливості в мене не було, тому що я не була звільнена, але я отримала консультацію про вакантні місця. Я звернулася до Київського міського центру зайнятості де мені запропонували роботу – у Подільському центрі зайнятості у юридичному відділі та Святошинському центрі зайнятості вакансію головного спеціаліста у відділі працевлаштування. У зв'язку з тим, що проїзд за нинішньої ситуації дорогий пропозицію про працевлаштування в Подільський центр зайнятості прийняти я не мала можливості. Тому прийняла пропозицію, про прийняття на роботу, до Святошинського Центру зайнятості на посаду головного спеціаліста.

Після цього я одразу подала документи до суду. Розгляд тривав місяць, весь цей період я проходила стажування, де мені роз’яснювали мої майбутні обов’язки на робочому місці. Після отримання рішення суду мене прийняли на роботу.

Працюється добре. Дуже хороший колектив. Колеги допомагають, все підказують. Ставляться добре. Спасибі велике за підтримку

Ось такий життєвий приклад, звертайтесь, раді будемо допомогти.

Джерело: Святошинський центр зайнятості.