Готуємось до сезону грипу та інших інфекцій дихальних шляхів

У патології людини велику роль відіграють захворювання дихальних шляхів інфекційного походження, які складають 50-70% усіх інфекційних захворювань. Етіологічними факторами можуть бути віруси, бактерії, хламідії та інші збудники. Проте роль вірусів особливо значна: 50-60% респіраторних захворювань викликаються вірусами.

Особливостями вірусів є:

- повна розповсюдженість (респіраторні інфекції не мають кордонів);

- висока контагіозність захворювань. Практично усі люди сприйнятливі до них.

Результат – масовість захворювань, виникнення епідемій і навіть пандемій, котрі супроводжуються численними людськими жертвами і величезними економічними збитками;

- перенесена вірусна інфекція сприяє бактеріальним ускладненням, особливо у випадках пізньої діагностики та несвоєчасного лікування;

- часто після перенесеної вірусної інфекції формуються хронічні патологічні процеси як у дихальних шляхах, в т.ч. алергічні (бронхіальна астма), так і в інших органах та системах (серце, нирки, нервова система тощо);

- багато вірусів (аденовіруси, герпес віруси та ін.) мають здатність персистувати в організмі, періодично викликаючи загострення).

Однак у перші години і навіть добу клінічна картина, викликана різними збудниками (рикетсії, бактерії, коки тощо), може бути схожою з вірусними ураженнями: гострий початок, лихоманка, інтоксикація, кашель.

Епідемічна ситуація, черговість появи симптомів та їх динаміка, характер кашлю, мокроти і виділень з носу – все це може допомогти в діагностиці.

Основна локалізація збудників інфекцій дихальних шляхів – різні відділи дихальних шляхів. В окремих випадках збудник може локалізуватись на шкірі або зовнішніх слизових оболонках (дифтерія) і передаватись контактним шляхом. Крім того, для дифтерії та епідпаротиту можлива передача побутовим шляхом (через посуд, іграшки), а також харчовим шляхом (дифтерія – через молоко).

Переважна більшість інфекцій дихальних шляхів – антропонози.

На краплинні інфекції переважно хворіють діти, що обумовлено легкістю реалізації механізму передачі та відсутністю специфічного імунітету у дітей перших років життя.

Механізм передачі інфекцій дихальних шляхів здійснюється у три фази:

1 фаза – виділення збудника під час експіраторних актів (кашель, чхання, крик, плач);

2 фаза – перебування збудника в зовнішньому середовищі (повітря);

3 фаза – вдихання аерозолів, що містять збудників.

Аерозоль – краплинки слизу і слини, що виділяються під час експіраторних актів і можуть містити збудників інфекційних хвороб.

Повітряно-краплинний механізм забезпечує настільки швидке переміщення збудника від хворого/носія до сприйнятливого організму, що більшість паразитів не сформували стійкість і здатні зберігатись у зовнішньому середовищі всього декілька хвилин (кір, краснуха, вітряна віспа, менінгококова інфекція, грип тощо).

Середньостійкими (від декількох годин до декількох днів) у зовнішньому середовищі є збудники дифтерії, скарлатини, а стійким (десятки днів) – збудники туберкульозу.

Для інфекцій дихальних шляхів властива сезонність:

- осінньо-зимова – обумовлена захворюваністю у дитячих колективах, стартом якої є формування колективів після літніх відпусток та канікул;

- зимово-весняна – обумовлена падінням резистентності організму, перш за все зниженням імунологічної реактивності.

До групи краплинних інфекцій належать: грип, Covid-19, ГРЗ, кір, краснуха, вітряна віспа, скарлатина, дифтерія, менінгококова інфекція, кашлюк, туберкульоз, легіонельоз, інфекційний мононуклеоз.

Епідеміологічна ситуація з краплинних інфекцій в Україні є нестабільною.

Так, за 2024 рік у м. Києві зросли рівні захворюваності на: кашлюк у 16,13 рази кір – на 6 випадків, краснухи – на 1 випадок, епідпаротит – на 3 випадки, інфекційний мононуклеоз – на 1 випадок, скарлатину – в 1,7 рази, вітряну віспу – у 3,1 рази, грип – у 2,33 рази, ГРІ – на 1,76 %.

По Святошинському району за минулий рік мало місце зростання кількості випадків по: кашлюку – у 13,1 рази, кору – на 3 випадки та перевищення міського рівня в 1,7 рази, інфекційному мононуклеозу – на 1 випадок, скарлатини – у 3 рази та перевищення показника по м. Києву на 7,7%, вітряній віспі – у 2,9 рази, грипу – в 1,7 рази, ГРІ – на 1,5%.

Не дивлячись на зниження захворюваності на Covid-19 у 2024 р. як по м. Києву (у 3,1 рази), так і у Святошинському районі (на 16,3%) поточний рік може стати роком чергового епідемічного його підйому.

Підставою для цього стало різке зростання захворюваності на Covid-19 у липні 2025 р. по Святошинському району за місяць зареєстровано 99 випадків хвороби, в т.ч. 14 дітей проти нульової захворюваності у липні 2024 р. Госпіталізовано з них 11 осіб (11,1%).

Джерелом захворювання є заражений організм людини (хворий, носій збудника).

Інкубаційний (скритий) період різний для кожного захворювання: від кількох годин (грип, Covid-19, ГРЗ, скарлатина) до 3 тижнів (кір, краснуха, вітряна віспа, епідпаротит) та декількох місяців (туберкульоз).

Хворі на інфекції дихальних шляхів у більшості випадків заразні для оточуючих людей з останніх днів інкубації та весь період захворювання.

Здорові люди частіше заражаються краплинними інфекціями, якщо знаходяться на відстані 0,5 - 2 метра від джерела хвороби. Захворювання швидко поширюється у закритих колективах.

Легкий механізм передачі інфекцій дихальних шляхів забезпечує масове зараження людей.

Для запобігання виникненню та поширенню краплинних інфекцій необхідно проводити комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів, який включає:

1. Ліквідацію осередків інфекції через:

- своєчасне виявлення, ізоляцію та лікування хворих/носіїв;

- ліквідацію збудників хвороби, що потрапили у зовнішнє середовище (дезінфекція, провітрювання, вологе прибирання, використання УФО, знезараження столового посуду, іграшок тощо);

- захист контактних осіб (ізоляція, лабораторне обстеження та медспостереження протягом інкубаційного періоду, антибіотико-вакцино- та глобулінопрофілактика,);

2. Загальні профілактичні заходи:

- постійне дотримання особистої гігієни, загартування організму, дотримання санітарно-гігієнічного режиму в приміщеннях;

- планова активна імунізація.

Специфічна профілактика має дві задачі: забезпечення індивідуального захисту осіб, що щеплюються, та створення популяційного імунітету.

Ефективність вакцинації залежить від охоплення щепленнями сприйнятливого до даної інфекції населення. У прийнятій ВООЗ Розширеній програмі імунізації вказано, що не менше 95% охоплення щепленнями гарантує епідеміологічну ефективність вакцинації.

Популяційний імунітет допомагає не тільки не захворіти щепленій людині, але й зменшує ризик зараження.

Інфекційні хвороби, котрі керуються засобами вакцинопрофілактики (кір, поліомієліт тощо) втрачають свою значущість. Так, у 1980 р. було ліквідовано у світі натуральну віспу.

Відповідно до програми ВООЗ планується ерадикація кору, як задача XXI століття.

Таким чином, вирішальна роль у забезпеченні епідемічного благополуччя зазначених інфекцій належить активній імунізації.

Тому перед початком нового навчально-виховного процесу після літніх канікул та відпусток батькам необхідно визначити імунний статус дітей та провести необхідні щеплення до потрапляння дитини у новостворений колектив.

Дорослі також підлягають періодичним щепленням проти дифтерії, правця тощо.

Не слід забувати про імунізацію проти грипу дітей та дорослих, особливо з груп ризику у передепідемічний період (восени), а також про щеплення проти Covid-19 – головного засобу профілактики.

Дотримання в дитячих колективах відповідного санітарно-гігієнічного режиму – регулярне вологе прибирання та провітрювання, допуск до відвідування здорових імунізованих дітей сприяють запобіганню виникнення та поширення інфекційних захворювань.

До загальної профілактики належить раннє виявлення та ізоляція хворих і бактеріоносіїв, максимальне виявлення, лабораторне обстеження та щеплення (при потребі) контактних осіб, медичне спостереження за ними. В осередках проводиться поточна дезінфекція з використанням деззасобів, УФО, провітрювання.

При виникненні випадків у дитячих колективах вводять обмежувальні заходи на максимальний інкубаційний період після ізоляції останнього хворого.

Особам, у яких з’являються ознаки ГРІ необхідно терміново ізолюватись (дома, в стаціонарі) та не переносити хворобу «на ногах», щоб тим самим запобігти поширенню інфекцій, а також попередити ускладнення та смерть самих хворих.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ».