І 90 – не межа, і 70 - не так багато, якщо в неспокої душа, й любові завжди повна хата

Не лише героїчними подвигами, чи то в бою, чи на трудовій ниві, славиться людина. Майже 70 років сумлінної, кропіткої праці, з яких 45 – у педагогічній сфері, вирізняють Івана Васильовича Рябикіна  з-поміж інших пересічних громадян.

5 липня цього року І. В. Рябикін, майстер та керівник гуртка картингістів Центру творчості дітей та юнацтва Святошинського району м. Києва, відзначатиме своє 90-річчя. Поважний вік, чималий трудовий стаж, відданість обраній спеціальності, численні раціоналізаторські пропозиції та розробки, та разом з тим безмежна тяга до роботи з дітьми – усе це викликає захоплення особистістю Івана Васильовича.

З родини селян, після війни 16-річним хлопцем герой сьогоднішньої оповіді приїхав у Київ і вступив до фабрично-заводського училища № 3, де здобув професію токаря. Одразу після закінчення пішов працювати на Київський завод верстатів-автоматів імені Максима Горького. Після строкової армійської служби повернувся до рідного інструментального цеху того ж підприємства і вступив до вечірньої школи, а пізніше закінчив ще й вечірній технікум.

Працюючи завзято й натхненно, Іван Васильович просто генерував різноманітні раціоналізаторські ідеї. Багато його пропозицій і розробок було втілено у виробництво. І. В. Рябикін довгі роки був членом Спілки новаторів, раціоналізаторів та винахідників. Та душею і серцем він прагнув роботи з дітьми: хотів передати їм свої секрети та майстерність. І от з 1968 року щодня після роботи він приходив навчати допитливих нащадків заводчан, спочатку у дитячий сектор верстатобудівного заводу, потім на станцію «Юних техніків» (яка згодом і стала Центром творчості дітей та юнацтва Святошинського району).

За свою сумлінну працю (трудовий стаж Івана Васильовича складає майже 70 років, а педагогічний – 45) І. В. Рябикін неодноразово нагороджувався державними й відомчими почесними грамотами, а також отримав нагрудний знак «Відмінник освіти України», а у 2017 році був відзначений грамотою Верховної Ради України.

Та попри всі свої здобутки та досягнення головним скарбом свого життя Іван Васильович вважає родину. Двадцятирічним юнаком зустрів він свою долю – Софію Євдокимівну Зубченко та незабаром одяг на її пальчик весільну обручку. Запорукою довгого щасливого сімейного життя Іван Васильович вважає взаємоповагу та підтримку одне одного.

Софія Євдокимівна працювала листоношею в 62 поштовому відділенні на Галаганах. Робота не з легких: на той час кожна родина отримувала чимало кореспонденції, тому за зміну доводилося чималу відстань проходити від квартири до квартири численних багатоповерхових будинків. От і замислилося подружжя Рябикіних: як полегшити працю дружини та оптимізувати роботу поштарів. Так і з’явилася ідея поштових скриньок, що розміщуватимуться на першому поверсі в кожному під’їзді. Незабаром новацію підхопили в усіх інших поштових відділеннях столиці та України. Недарма ж ім’я Софія означає «мудра», а Іван - «милостивий».

Софія Євдокимівна віддано працювала в закладах «Укрпошти» дуже багато років. Спочатку поштаркою у 62 відділенні, а згодом і до пенсії начальником 111 поштового відділення м. Києва. Має багато почесних нагород, медалей та два ордени: Леніна та Трудового червоного прапора. 03 липня 2020 року вона також відзначає свій 90-річний ювілей.

Майже 70 років прожило у щасливому шлюбі, у мирі та злагоді невгамовне подружжя Рябикіних. Виростили сина й дочку, мають двох онучок та правнучку. І всі вони з хвилюванням готуються вже у грудні цього року відзначати благодатне весілля найстарших членів родини Рябикіних – 70 років спільного сімейного життя Івана Васильовича та Софії Євдокимівни! Тож, сили й наснаги вам і надалі, шановні ювіляри!