«Ідемо до Тараса крізь віки». Випускники СЗШ №206 стали на почесну вахту ювілею Великого Кобзаря

Ідемо й ідемо до нього – до Тараса… Ідемо за правдою, за любов’ю.

Ось і гордість середньої загальноосвітньої школи № 206 – одинадцятикласники, що вже на порозі дорослого життя, стали на почесну вахту ювілею Великого Кобзаря.

Їх слово до поета – глибоке, вже осмислене, по-юнацькому палке. Щиро зазвучали рядки розповіді маловідомих, проте цікавих сторінок життя поета, учнями 11-А класу (класний керівник Марковська Т.Ю.), торкнулася кожного серця пісня “Не тополю високую” у виконанні Ковпашко Дарини. Старшокласники поділилися вже зовсім зрілими думками про те, як сприймають твори Тараса Шевченка, який вплив його світогляду відчувають у своїх серцях.

Прикметною ознакою школи № 206 завжди була міцна єдність між учителями і учнями: в усіх справах вони поряд, вони разом. Доказом цього став виступ 11-Б класу: поряд з учнями була їх класний керівник, учитель хімії Макаренко Людмила Павлівна, яка чудово, ніби справжня актриса, прочитала Шевченкову баладу “Утоплена”.

Летять роки, летять віки, а бездонна криниця Поетового слова не пересихає, дзвенить чистою джерельною любов’ю і силою духу.

Ці думки озвучила директор школи Лаговська Світлана Валеріївна. Вона щиро зізналася, що коли на серці неспокій і смуток, то у душі зринають рядки…

«Чи я живу, чи доживаю,

Чи так по світу волочусь,

То вже не плачу й не сміюсь…»

Але інші слова вселяють віру, силу, надію, і тоді відчувається бажання діяти:

«Не дай спати ходячому,

Серцем завмирати

І гнилою колодою

По світу валятись…»

Ідемо до Тараса, кожен своїм серцем шукаючи дорогу…