Хвороба Лайма. Кліщі прокинулись

Первинні природні осередки іксодового кліщового бореліозу (хвороби Лайма) існували століттями на американському континенті. Тільки у XV столітті збудник був занесений на Європейський континент.

Як нова нозологічна форма хвороба Лайма стала відома з 1984 року.

На даний час хвороба Лайма стала найпоширенішим природно-осередкованим інфекційним захворюванням з групи кров’яних інфекцій з трансмісивним механізмом передачі, що характеризується багатосистемними ураженнями, поліморфізмом клінічних ознак з тенденцією до хронізації і рецидивуючого перебігу.

В Україні до 1989 р. іксодові кліщові бореліози (ІКБ) не вивчались. Були відомі природні осередки в Криму, де зареєстровані поодинокі захворювання серед людей. Офіційна реєстрація захворювання ведеться з 2000 року. З покращенням діагностики кількість випадків ІКБ безперервно зростає.

За рівнем захворюваності і поширеності, важкістю клінічного перебігу хвороба Лайма є однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфекційної патології Північної Америки, Азії і багатьох країн Європи.

Збудники ІКБ – борелії. На сьогодні виділено понад 10 геномних груп борелій. З геновидом борелій пов’язано дві суттєві особливості захворювання – географічне поширення та клінічний перебіг. На території нашої країни виявлені три геновиди борелій, які патогенні для людини. Борелії малостійкі у зовнішньому середовищі, але тривало зберігаються при низьких температурах і заморожуванні, чутливі до нагрівання, дії УФО та багатьох дезінфектантів у звичайних концентраціях.

Резервуаром борелій є близько 200 різних видів ссавців та 100 видів птахів. В Україні резервуаром збудника є полівки, хатня, жовтогорла і польова миші, звичайна і мала бурозубка. Оскільки збудники зберігаються в кліщах пожиттєво, останні також визнані резервуарами борелій.

В Україні основним переносником збудників хвороби Лайма є європейський лісовий кліщ.

Циркуляція збудників ІКБ здійснюється трансмісивно з допомогою кліщів між дикими хребетними в природних осередках та між синантропними тваринами і людиною в перехідних та антропургічних осередках. Мігруючі птахи можуть переносити інфікованих бореліями кліщів на інші континенти.

До одягу людини кліщі прикріплюються під час перебування в лісі, парку тощо, торкаючись гілок кущів, розсуваючи чагарники, травостій або сідаючи на траву. Кліщі переслідують прокормлювача 3-4 метри. Кліщі присмоктуються не тільки в умовах відкритої природи, але і через одяг, речі, квіти, тварин, що занесені в житло з лісу. На тілі людини кліщі найчастіше прикріплюються до шкіри волосяної частини потилиці, шиї, в пахових ділянках, в ділянках пупка, в промежині, під лопатками, по ходу хребта. При цьому присмоктування до тіла в більшості випадків залишаються непоміченими. Процес насичення кров’ю кліща може тривати декілька днів (від 3-5 днів до 7-11 днів). Ризик зараження бореліями залежить від терміну кровосмоктання кліща: до 1 доби ймовірність інфікування невисока, а в кінці 3 доби - наближається до 100%. Після відпадання кліща на місці його присмоктування можна спостерігати первинний афект – запальний, болючий інфільтрат (3-5 мм) з некротичною кірочкою в центрі, який зберігається до 2-3 тижнів. У багатьох випадках довкола інфільтрату виникає кільцевидна або суцільна еритема.

Іншим можливим шляхом передачі збудника від тварин до людини є аліментарний шлях – при вживанні в їжу сирого молока (переважно козячого) та інших молочних продуктів без термічної обробки.

Борелії можуть передаватися трансплацентарно від хворої або інфікованої жінки до плоду.

Сприйнятливість людей до збудника хвороби Лайма достатньо висока, можливо, абсолютна, і не залежить від статі, професії, віку, як у міській, так і у сільській місцевості. При ІКБ спостерігаються випадки повторного інфікування через 4-7 років після первинного.

Ураховуючи, що в Україні сезонна активність кліщів має два виражених піки – в квітні-травні і серпні-вересні, переважна кількість випадків захворювання на ІКБ реєструється у травні-вересні, тобто припадає на весняно-літньо-осінній період.

Таким чином, для хвороби Лайма характерним є :

• природна вогнищевість, яка розподіляється на три типи:
• 1. Природні («дикі») осередки на неосвоєних територіях.
• 2. Перехідні осередки в місцях початкової або періодичної діяльності людини.
• 3. Антропургічні (вторинні) осередки поблизу або на території населених пунктів, в т.ч. парках, зонах відпочинку і т.і.
• - трансмісивний (через укус кліща) шлях передачі збудника як основний;
• - весняно-літня сезонність;
• - нестерильний імунітет, а також відсутність цілковитого звільнення від збудника після перенесеного захворювання;
• - можливість повторного інфікування збудником.

ІКБ має загальні клінічні характерні риси інфекційного захворювання, що протікає стадійно. Для кожної стадії характерним є свій симптомокомплекс:

1 стадія локальної інфекції в місці потрапляння збудника після інкубаційного періоду (3-32 дні) – утворення мігруючої еритеми.

2 стадія – дисемінації борелій по організму з током крові і лімфи на інші ділянки шкіри і внутрішні органи (серце, головний мозок, суглоби та ін.).

3 стадія – хронічної (пізньої) інфекції, при якій незворотньо уражаються певні «органи-мішені» - шкіра, суглоби, нервова система, очі.

Лайм-бореліоз може невизначено тривало перебігати в латентній формі з можливістю маніфестації захворювання. Це зумовлено тривалим (більше 10 років) збереженням борелій в організмі людини без розвитку клінічних ознак захворювання.

Стаціонарному лікуванню підлягають хворі за клінічними показниками.

Якщо вчасно встановлено діагноз хвороби Лайма, більшість пацієнтів можна успішно вилікувати антибіотиками.

Для підтвердження клініко-епідеміологічного діагнозу проводиться серологічне дослідження. Серологічне обстеження хворих базується на виявленні антитіл до борелій в сироватці крові, цереброспінальній і синовіальній рідинах. На ранніх стадіях хвороби серологічні дослідження в 50% випадків неінформативні, тому важливо досліджувати парні сироватки з інтервалом 20-30 днів.

Зростання захворюваності на бореліоз, погіршення епідемічної ситуації з ІКБ зумовлено рядом причин: відсутністю специфічної профілактики (вакцинації), зміною економічного життя і поведінкових характеристик населення, припиненням масових акарицидих та дератизаційних заходів, недостатньою просвітницькою роботою тощо.

Профілактика хвороби Лайма базується на методах екстреної та неспецифічної профілактики.

Екстрена профілактика полягає у превентивному лікуванні особи, яка зазнала укусу кліща, необхідності негайного звернення до лікаря при появі мігруючої еритеми незалежно від самопочуття.

Неспецифічна профілактика спрямована на:

• зменшення чисельності кліщів, використовуючи акарицидні обробки в місцях скупчення людей – у оздоровчих закладах, заміських та дачних селищах, садівництвах, будівельних та промислових майданчиках, а також проводячи розчищення лісопаркових зон від сухостою, обкіс трави тощо;
• індивідуальний захист людей від нападу та укусів кліщів шляхом використання ефективних репелентів та застосування засобів індивідуального захисту.
• При відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, рекомендується одягатися в світлий однотонний, з довгими рукавами, щільно прилягаючий до тіла одяг, щоб було легше помітити повзучих кліщів. Голову слід покривати головним убором.
• Місце для тривалого нічного сну на природі необхідно звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м.

Кожні дві години необхідно проводити само- та взаємоогляди та ще раз вдома. Особливо ретельно необхідно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям.

Вдома слід одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.

У разі виявлення кліща, що присмоктався, необхідно звернутись до травмпункту або хірургічного кабінету, які є в кожному районі. При відсутності такої можливості видалення проводять самостійно: слід змастити його олією, повільно видалити разом з хоботком, розхитуючи кліща збоку вбік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом.

Для оцінки індивідуального ризику інфікування кліща, що присмоктався до людини, можна обстежити на наявність борелій.

Для проведення дослідження кліща, у якого не пошкоджено черевце, слід помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд, щільно закрити кришкою і доставити до лабораторії (вірусологічна лабораторія ДУ «КМЦКПХ МОЗ», вул. Естонська, 3, тел. 427-33-74 або приватні лабораторії).

Цей тест важливий для оцінки необхідності призначення превентивного лікування з метою профілактики захворювання.

Дотримуючись нескладних правил, можна вберегти себе та своїх рідних від хвороби Лайма.

Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ».