Консультує ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві

Визначення місця постачання телекомунікаційних послуг

  Відповідно до пп.„д” п.186.3 ст.186 р.V Податкового кодексу України місцем постачання телекомунікаційних послуг, а саме: послуг, пов’язаних з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв’язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Порядок оподаткування послуг, які надані нерезидентом на митній території України

     Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування.
     Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.
     Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України.

Оподаткування операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг нерезиденту

     Оскільки місцем надання транспортно-експедиторських послуг нерезиденту, є місце їх надання за межами митної території України, то операція з постачання таких послуг не підпадає під об’єкт оподаткування ПДВ.

Чи може бути джерелом погашення податкового боргу депозитні владнення платника?

 Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо використання депозитних вкладень (коштів) платника податків, як джерела погашення податкового боргу.

Безнадійний податковий борг

Згідно зі ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
     Відповідно до п.2.1 р.ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти:
     податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута (пп.2.1.1 п.2.1 р.ІІ Порядку);
     податковий борг фізичної особи, яка:
     визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
     померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
     понад 720 днів перебуває у розшуку (пп.2.1.2.п.2.1 р.ІІ Порядку);
     податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст.102 ПКУ (пп.2.1.3 п.2.1 р.ІІ Порядку);
     податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп.2.1.4 п.2.1 р.ІІ Порядку);
     податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (пп.2.1.5 п.2.1 р.ІІ Порядку).

Пільги щодо сплати земельного податку

     Відповідно до ст. 281 Податкового кодексу України? від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для вказаних категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
     для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
     для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в      селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
     для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
     для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
     для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
     Відповідно до норм ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями право на безоплатне отримання із земель державної або комунальної власності земельних ділянок, у межах зазначених граничних норм, мають громадяни України.
     Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Ставка туристичного збору

     Відповідно до п.268.3 ст.268 Податкового кодексу України, ставка туристичного збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної п.268.4 ст.268 ПКУ.
     Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених пп.268.5.1 ст.268 ПКУ, за вирахуванням податку на додану вартість (пп.268.4.1 п.268.4 ст.268 ПКУ).
     До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду (пп.268.4.2 п.268.4 ст.268 ПКУ).

Дані, які зазначаються у полях «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» та «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» податкової накладної

Відповідно до п.4 Порядку заповнення податкової накладної, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог ст.45 гл.I р.II Податкового кодексу України та ст.29 і ст.93 Цивільного кодексу України.

Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування здійснювати бартерні операції (взаємозалік)?

Відповідно до пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
     Згідно із ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
     Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
     До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
     Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування у фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходи (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.
     Враховуючи вищевикладене, обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачено.

Нерухомість, що відноситься до об’єктів житлової нерухомості

Згідно з пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
     а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
     б) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
     в) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
     г) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
     ґ) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
     д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
     е) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
     є) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

     Відповідно до п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Податкового кодексу України податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується:
     а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
     б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Строки сплати ЄП ФОП першої і другої груп

  Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
     Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
     У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.

     Згідно із п. 295.4 ст. 295 ПКУ сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Чи має право турагент проводити розрахунки без застосування РРО?

   Пунктом 1 статті 9 Закону № 265 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Вказана норма Закону № 265 поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з розрахунків за туристичні послуги.

Порядок проведення розрахунків при оптовій торгівлі на складі підприємства

     Згідно з п.12 ст.9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), то реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Чи допускаються виправлення у касовій книзі?

     Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Джерело: ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві