Круглий стіл на тему: «Історія однієї фотографії…» пройшов у ЦТДЮ Святошинського району

Днями в історико-краєзнавчому музеї «Пам'ять» Центру творчості дітей та юнацтва Святошинського району міста Києва відбувся круглий стіл на тему: «Історія однієї фотографії...».

Гостями заходу були: вихованці зразкового художнього колективу майстерні живопису та дизайну «Палітра» з керівником Кузьменко Анелією Йосипівною, Павлов Олександр Федорович (син партизана-розвідника) з сином Олександром, Синенко Владислав Олександрович (син партизана), Урянська Тетяна Опанасівна (дочка партизанки) та її онук  Юрковський Денис.

Музей був стилізований під землянку — стіл, встелений вишитими рушниками, з викладеними сосновими гілочками, розставленими свічками, старою масляною лампою та справжнім партизанським ліхтарем. 

Захід розпочався зачитуванням спогадів Рябикіної-Зубченко Софії Євдокимівни — 13-річної партизанки у роки Другої світової війни — про життя її родини, щасливий порятунок від смерті у 1942, земляка Софії Євдокимівни Колю Колоса — закатованого фашистами юного партизана.

Синенко В.О. згадував, що школа № 73 у Святошинському районі, в яку він ходив, була штабом гестапо — саме у ній замучили Картовського Миколу Семеновича, керівника підпільної групи верстатобудівного заводу. Владислав Олександрович розповідав, що пам’ятає вбиті у стіни наручники та написи на цих стінах людей, що волею долі потрапили в те жахливе місце. Побачене чітко відбилося в пам'яті у 8-річного на той час хлопчика.

Павлов Олександр Федорович розповів про свого батька, партизана-розвідника, якому довелося змінити ім’я на Анатолій Богданенко, аби вижити. Один із випадків його життя змусив усіх затамувати подих — якось у село, в якому жив батько Олександра Федоровича, прийшли карателі. Він заховався у копиці сіна, а німець «прошив» копицю кулеметною чергою. На щастя, батько Павлова О.Ф. врятувався.

Анатолій Богданенко був одним із зображених на фотографії, яка майже 5 років тому потрапила до завідувачки музею Рудич Валентини Олексіївни та викликала бажання зустрітися з нащадками цих великих людей.

Згадували командира Київського партизанського з’єднання Хитриченка Івана та його доньку Болілу-Хитриченко Людмилу, яка створила музей «Пам'ять» майже 15 років тому.

Зустріч гармонійно доповнили пісні, підібрані завідувачкою етнографічного музею Надією Шейко, про війну і партизан у виконанні Л. Утесова — «Солдатський вальс», «Темна ніч», «Партизанська тиха», пісня про рушник у виконанні Ніни та Антоніни Матвієнко.

Діти слухали розповіді старших з виразом серйозної уваги на юних обличчях. Далекі жахи війни вони бачили у фільмах, читали в книгах, чули від рідних.

Нехай подібні страшні події назавжди залишаться для них і майбутніх поколінь тільки спогадами, що заслуговують поваги.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

Джерело: ЦТДЮ Святошинського району м. Києва.