Лихоманка Ебола
Кількість жертв лихоманки Ебола, яка активно розповсюджується, збільшилася до 1145 осіб.
Такими є дані Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). За даними ООН, загалом відомо про 152 підтверджених смертельних випадки від захворювання за останні два дні на територіях Гвінеї, Ліберії, Нігерії та Сьєрра-Леоне.
Всесвітня організація охорони здоров'я визнала поширення вірусу лихоманки Ебола надзвичайною ситуацією міжнародного значення.
Геморагічна лихоманка Ебола – це гостра вірусна високо контагіозна (з високим ступенем заразності) природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком геморагічного синдрому.
Вона входить у перелік тих хвороб, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися у міжнародних масштабах, та увійшли до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію у галузі охорони здоров’я.
Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини.
Прямий контакт з тілом померлого може відігравати значну роль у передачі вірусу. Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами у результаті тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю та належних бар’єрних методів захисту. Вірус виявляється у багатьох рідинах (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі), що обумовлює контактний, статевий шляхи зараження. Передача інфекції відбувається при прямому контакті з кров’ю, біологічними рідинами і тканинами заражених. Гарячка Ебола не поширюється трансмісивно (через комах), а також через їжу і воду.
Індекс контагіозності (заразність) досягає 95%. Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались в природних осередках, служать джерелом зараження для оточуючих у сім’ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто носять внутрішньолікарняний характер із зараженням насамперед медичного персоналу, який обслуговує хворих. Частими бувають зараження медичних працівників спричинені близьким контактом з хворими без використання належного захисту. Смертність від гарячки Ебола є високою.
Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7-8 днів). Різна тяжкість хвороби і частота летальних наслідків при епідемічних спалахах у різних регіонах пов’язана з біологічними і антигенними відмінностями виділених штамів.
Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39°C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах, м’язах. Дещо пізніше з’являється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-3-й день хвороби з’являється біль у животі, нудота, пронос, у результаті чого можливий розвиток дегідратації. В окремих випадках може з’являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби – спочатку на обличчі, потому на грудній клітці, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігається на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого – ін’єкція кон’юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість, кровотечі з ясен, носа, матки, поява крові у блювотинні, випорожненнях, гематурія. Прогресуючий перебіг хвороби призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко вражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.
Лікування. Специфічна терапія не розроблена. Патогенетичне лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, іншими проявами хвороби.
Джерело: управління охорони здоров’я Мінгазутдінової М.Т.